Переклад тексту пісні Узоры Печали - Alkonost

Узоры Печали (оригінал)

Тучи-тучи — чёрны хмуры,
Чтож вы звёзды утаили,
Да луну светлооку
Вы от взора заслонили?
Ой суровы тучи сжальтесь-
Хладный свет вы пропустите,
Да печалью глаз моих,
Ой вы тучи насладитесь.
Не иду по землям хладным
Я с тобою по чужбине,
Да в полях бескрайних дальних,
Ой не стелит ложе ночь нам…
Я из рук твоих птицей ввысь взовьюсь,
Ты в глазах моих звёздами сияй!
Не объятьем грёз — светом своих глаз,
Как Огнём Ночи ты меня встречай!
Те поля один прошёл я,
Среди стен лесов дремучих.
Травы были жёстким ложем
В той земле, чужой, далёкой…
Только грёзы меня грели,
Только имя было огнем…
Огнь тот грел мне сердце жарко
Имя то шептал я тихо…
Я из рук твоих птицей ввысь взовьюсь!
Ты в глазах моих звёздами сияй!
Не объятьем грёз — светом своих глаз,
Как Огнём Ночи, ты меня встречай!
Здесь, дождями оживлёна,
Да под сенью древ могучих,
Я плела узоры дивны,
В тех узорах лик таила…
Лик того, что путь свой держит,
Да из стран что дивом были,
От брегов да в злата свете,
Да от рек медами полных…
Долог путь обратный стал мне,
Да из стран, где пепел властен,
От брегов костьми белевших,
Да от рек слезами полных…
И теперь держу я путь свой
К стороне, что сердце чует,
К той, что грусть в узор сплетая
Лик мой в сердце сберегла…

(переклад)

Хмари-чорні похмурі,
Що ж ви зірки приховали,
Так, місяць світлооку
Ви від погляду затулили?
Ой суворі хмари зжаліться-
Холодне світло ви пропустите,
Так печаллю очей моїх,
Ой ви хмари насолодіться.
Не йду по землі холодним
Я з тобою по чужині,
Так в полях безкрайніх далеких,
Ой не стелить ложе ніч нам ...
Я з рук твоїх птахів вгору взвусь,
Ти в очах моїх зірками сяй!
Не обіймом мрій— світлом своїх очей,
Як Вогнем Ночі ти мене зустрічай!
Ті поля один пройшов я,
Серед стін лісів дрімучих.
Трави були жорстким ложем
У тій землі, чужій, далекій…
Тільки мрії мене гріли,
Тільки ім'я було вогнем.
Вогонь той грів мені серце жарко
Ім'я то шепотів я тихо...
Я з рук твоїх птахів вгору взвусь!
Ти в очах моїх зірками сяй!
Не обіймом мрій— світлом своїх очей,
Як Вогнем Ночі, ти мене зустрічай!
Тут, дощами жвава,
Так під покровом древ могутніх,
Я плела візерунки дивні,
У цих візерунках лікувала…
Обличчя того, що шлях свій тримає,
Так із країн що дивом були,
Від брегів та в золота світлі,
Так від рік медами повних...
Довгий шлях зворотний став мені,
Так із країн, де попіл владний,
Від брегів кістками білілих,
Так від річ сльозами повних...
І тепер тримаю я шлях свій
До сторони, що серце чує,
До того, що сум у візерунок сплітаючи
Обличчя моє в серці зберегла…