Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Храм Леса , виконавця - Alkonost. Пісня з альбому Каменного сердца кровь, у жанрі Фолк-металДата випуску: 15.03.2016
Лейбл звукозапису: Alkonost
Мова пісні: Російська мова
Храм Леса(оригінал) |
| Пеплом пала заря — день приходит новый, |
| И не дарит покой, ночь, что в сердце живёт… |
| Век мой долгий, злой — полон тяжкой печалью, |
| Средь людей я живу, но всёж одинок… |
| Здесь, в горькие дни, мне не ведать покоя, |
| К милой стороне просится сердце моё! |
| В травы-полынь, зарницей лесною, |
| Рвётся сердце прочь — манит, зовёт! |
| Сердца моего глас- |
| Глас духа Леса, |
| Предков вольная песнь |
| Слышится мне! |
| Дай мне силы жить, |
| Дай не сгибнуть в тоске! |
| Слышу неведомый Зов |
| Я в шёпоте Леса! |
| Ой да прими песнь мою одинокую, |
| Лес! |
| Храни ты дыханье весны, |
| Дом! |
| Сынов пробуди с Солнцем-огнем, |
| И надеждой овей, водой напои! |
| Не зовите меня, гласы дальние, |
| Братьев да сестёр, за окоём! |
| Здесь мне вековать годы долгие, |
| И да сердце отдать чадам своим! |
| Зори горят огнём: зов тот — верно память, |
| Что таится во мне, что бередит кровь! |
| Студёной водой, даром солнца пламени |
| Он зовёт меня под сень лесов! |
| Там буйны травы поют над ведуньей-рекою, |
| Да под ветров песнь древы дремлют в веках, |
| Ой, да зори горят погребальным костром |
| Тот что зовёт меня к братьям моим… |
| Сердца моего глас — |
| Глас духа Леса, |
| Предков вольная песнь |
| Слышится мне! |
| Дай мне силы жить, |
| Дай не сгибнуть в тоске! |
| Слышу неведомый Зов |
| Я в шёпоте Леса! |
| (переклад) |
| Попелом упала зоря — день приходить новий, |
| І не дарує спокій, ніч, що в серце живе... |
| Вік мій довгий, злий — сповнений тяжкого смутку, |
| Серед людей я живу, але самотній... |
| Тут, у гіркі дні, мені не знати спокою, |
| До милої сторони проситься моє серце! |
| В трави-полин, блискавицею лісовою, |
| Рветься серце геть — манить, кличе! |
| Серця мого голосу |
| Голос духу Лісу, |
| Предків вільна пісня |
| Чується мені! |
| Дай мені сили жити, |
| Дай не згинути в тузі! |
| Чую невідомий Поклик |
| Я в шепоті Лісу! |
| Ой, так, прийми пісню мою самотню, |
| Ліс! |
| Бережи ти дихання весни, |
| Будинок! |
| Синів пробуди з Сонцем-вогнем, |
| І надією овей, водою напої! |
| Не кличте мене, голоси далекі, |
| Братів та сестер, за оком! |
| Тут мені вікувати роки довгі, |
| І так серце віддати чадам своїм! |
| Зорі горять вогнем: поклик той — вірно пам'ять, |
| Що таїться у мені, що бередить кров! |
| Студеною водою, даром сонця полум'я |
| Він кличе мене під покров лісів! |
| Там буйні трави співають над ведуньою-річкою, |
| Так під вітрів пісня дерева дрімають у віках, |
| Ой, так, зорі горять похоронним багаттям |
| Той, що кличе мене до братів моїх… |
| Серця мого голосу— |
| Голос духу Лісу, |
| Предків вільна пісня |
| Чується мені! |
| Дай мені сили жити, |
| Дай не згинути в тузі! |
| Чую невідомий Поклик |
| Я в шепоті Лісу! |