Переклад тексту пісні Храм Леса - Alkonost

Храм Леса (оригінал)

Пеплом пала заря — день приходит новый,
И не дарит покой, ночь, что в сердце живёт…
Век мой долгий, злой — полон тяжкой печалью,
Средь людей я живу, но всёж одинок…
Здесь, в горькие дни, мне не ведать покоя,
К милой стороне просится сердце моё!
В травы-полынь, зарницей лесною,
Рвётся сердце прочь — манит, зовёт!
Сердца моего глас-
Глас духа Леса,
Предков вольная песнь
Слышится мне!
Дай мне силы жить,
Дай не сгибнуть в тоске!
Слышу неведомый Зов
Я в шёпоте Леса!
Ой да прими песнь мою одинокую,
Лес!
Храни ты дыханье весны,
Дом!
Сынов пробуди с Солнцем-огнем,
И надеждой овей, водой напои!
Не зовите меня, гласы дальние,
Братьев да сестёр, за окоём!
Здесь мне вековать годы долгие,
И да сердце отдать чадам своим!
Зори горят огнём: зов тот — верно память,
Что таится во мне, что бередит кровь!
Студёной водой, даром солнца пламени
Он зовёт меня под сень лесов!
Там буйны травы поют над ведуньей-рекою,
Да под ветров песнь древы дремлют в веках,
Ой, да зори горят погребальным костром
Тот что зовёт меня к братьям моим…
Сердца моего глас —
Глас духа Леса,
Предков вольная песнь
Слышится мне!
Дай мне силы жить,
Дай не сгибнуть в тоске!
Слышу неведомый Зов
Я в шёпоте Леса!

Храм Леса (переклад)

Попелом упала зоря — день приходить новий,
І не дарує спокій, ніч, що в серце живе...
Вік мій довгий, злий — сповнений тяжкого смутку,
Серед людей я живу, але самотній...
Тут, у гіркі дні, мені не знати спокою,
До милої сторони проситься моє серце!
В трави-полин, блискавицею лісовою,
Рветься серце геть — манить, кличе!
Серця мого голосу
Голос духу Лісу,
Предків вільна пісня
Чується мені!
Дай мені сили жити,
Дай не згинути в тузі!
Чую невідомий Поклик
Я в шепоті Лісу!
Ой, так, прийми пісню мою самотню,
Ліс!
Бережи ти дихання весни,
Будинок!
Синів пробуди з Сонцем-вогнем,
І надією овей, водою напої!
Не кличте мене, голоси далекі,
Братів та сестер, за оком!
Тут мені вікувати роки довгі,
І так серце віддати чадам своїм!
Зорі горять вогнем: поклик той — вірно пам'ять,
Що таїться у мені, що бередить кров!
Студеною водою, даром сонця полум'я
Він кличе мене під покров лісів!
Там буйні трави співають над ведуньою-річкою,
Так під вітрів пісня дерева дрімають у віках,
Ой, так, зорі горять похоронним багаттям
Той, що кличе мене до братів моїх…
Серця мого голосу—
Голос духу Лісу,
Предків вільна пісня
Чується мені!
Дай мені сили жити,
Дай не згинути в тузі!
Чую невідомий Поклик
Я в шепоті Лісу!