Переклад тексту пісні Письмо - Татьяна Тишинская

Письмо (оригінал)

Зачем тебе читать моё письмо?
Живя с тобой, не научилась врать.
Слезами, как сырой Москвой,
Размытые мне строчки отправлять.
Уже два года с вечностью слились,
Но не могу читать я без укора,
Как пишешь ты про лагерную жизнь,
Понтуешься романтикою вора.
Сосны твои, таежные ели,
Вижу во сне, как надоели,
Так и любовь моя холодеет,
Но гордая я, никто не согреет.
Эх, знал бы ты, как шла я на поклон
К хозяину, пакуя тебе дачку,
Потом переведешь на свой жаргон
И как обычно всё переиначишь.
А только напишу я про развод
Ты тут же сменишь старую пластинку,
Начнешь писать мне про моря и порт,
Стихи любви и кое-что про финку.
Но знай, я все равно тебя дождусь,
Да и в Москве не вечна эта слякоть,
Живу без мужика и обойдусь,
Растет наш сын и мне уж стыдно плакать.
Ему спасибо, сыну моему,
За то, что не скололась, не спилась,
Бывает, лишь украточкой всплакну,
За папку — дурака его молясь.

(переклад)

Навіщо тобі читати мого листа?
Живучи з тобою, не навчилася брехати.
Сльозами, як сирою Москвою,
Розмиті мені рядки надсилати.
Вже два роки з вічністю злилися,
Але не можу читати я без докору,
Як пишеш ти про табірне життя,
Понтуєшся романтикою злодія.
Сосни твої, ялинки тайгові,
Бачу уві сні, як набридли,
Так і любов моя холодніє,
Але горда я, ніхто не зігріє.
Ех, знав би ти, як йшла я на уклін
До господаря, пакуючи тобі дачку,
Потім переведеш на свій жаргон
І як зазвичай все переінакш.
А тільки напишу я про розлучення
Ти тут ж зміниш стару платівку,
Почнеш писати мені про моря і порт,
Вірші кохання і дещо про фінку.
Але знай, я все одно тебе дочекаюся,
Та й в Москві не вічна ця сльота,
Живу без мужика і обійдуся,
Росте наш син і мені вже соромно плакати.
Йому дякую, сину моєму,
За те, що не скололася, не спилася,
Буває, лише стислою сплачу,
За папку — дурня його молячись.