| Діти плачуть, вони так і не пообідали
|
| Куди б ти побігла, у темряві ночі?
|
| Навіть тіні бояться блукати
|
| Вони збираються навколо мене при свічках
|
| Твоє розп’яття зламане, закривавлене, гостре й розбите
|
| Я розбив його на шматки на підлозі спальні
|
| Біль і молитви, і обіцянки розсіяні
|
| Тоді я витягнув пістолет із ящика комода
|
| О Господи, о Господи
|
| Господи, що я зробив?
|
| Усе, що варто тримати, вислизає у мене з пальців
|
| Тепер мої руки обвили рукоятку пістолета
|
| Чим далі я паду, тим менше захитаюся
|
| Покинутий, забутий, без любові
|
| Повільний шепіт перетворюється на крик
|
| Сорок років поштовху перетворюються на штовханину
|
| О Господи, о Господи
|
| Господи, що я зробив?
|
| Усе, що варто тримати, просто вислизає у мене з пальців
|
| Тепер мої руки обвили рукоятку пістолета
|
| Стілець, на якому я сиджу, належав моєму татові
|
| Вирізаний із твердої деревини гіркого дерева
|
| Коли він був живим, — кажи мені, дитино
|
| Я знав, що коли ти народився, ти врешті вкусиш змію, як я
|
| О Господи, о Господи
|
| Господи, що я зробив?
|
| Усе, що варто тримати, вислизає у мене з пальців
|
| Тепер мої руки обвили рукоятку пістолета
|
| Я тримаюся за ручку пістолета |