Переклад тексту пісні On s'habitue - Marc Dupré

On s'habitue (оригінал)

On s’habitue à moin rêver,
On s’habitue à ne plus parler,
On s’habitue à répéter,
Qu’on s’habitue, on s’habitue
On remet sa vie à plus tard,
On s’habitue à ne plus se voir,
Assis devant des hauts-parleurs,
On n’entend plus battre nos coeurs
On s’habitue et ça me tue,
Tous ces rêves à jamais perdus,
Tous ces amours jamais vécus,
Que sont nos désirs devenus,
On s’habitue
On s’habitue à ne plus aimer,
On s'évertue à l’oublier,
Sous les draps glacés de la peur,
Souvent déçu, on s’habitue
Quand le soleil se montre enfin,
On se dit que ça ne sert a rien,
Parce qu’il pleut quelque part ailleurs,
On s’habitue même au bonheur
On s’habitue et ça me tue,
Tous ces rires jamais entendus,
Toutes ces promesses jamais tenues,
Que sont nos désirs devenus?
On s’habitue
Je n’arrive pas à m’habituer,
À regarder le temps passer,
À e dissoudre corps et âme dans la pluie,
À me résoudre à vivre ainsi.
On s’habitue et ça me tue,
Tous ces rêves à jamais perdus,
Cet amour auquel on s’habitue,
Et ça me tue
Tous ces rires jamais entendus,
Toutes ces promesses jamais tenues,
Que sont nos désirs devenus?

On s'habitue (переклад)

Ми звикаємо менше мріяти,
Ми звикли більше не розмовляти,
Ми звикли повторювати,
Давайте звикнемо, звикнемо
Людина відкладає своє життя,
Ми звикли більше не бачитися,
Сидячи перед гучномовцями,
Ми більше не чуємо, як б’ються наші серця
Ти звикаєш, і це мене вбиває,
Всі ці мрії назавжди втрачені,
Всі ці кохання ніколи не жили,
Якими стали наші бажання,
Ми звикаємо
Ми звикли більше не любити,
Ми прагнемо це забути,
Під застиглими простирадлами страху,
Часто розчаровуючись, звикаєш
Коли нарешті виходить сонце,
Ми говоримо собі, що це марно,
Бо десь в іншому місці йде дощ,
Ти навіть звикаєш до щастя
Ти звикаєш, і це мене вбиває,
Усіх тих смішок ніколи не чув,
Всі ці обіцянки ніколи не виконувались,
Якими стали наші бажання?
Ми звикаємо
Я не можу до цього звикнути,
Спостерігаючи, як проходить час,
Розчинити тіло і душу в дощі,
Щоб вирішити так жити.
Ти звикаєш, і це мене вбиває,
Всі ці мрії назавжди втрачені,
Це кохання, до якого ми звикли,
І це мене вбиває
Усіх тих смішок ніколи не чув,
Всі ці обіцянки ніколи не виконувались,
Якими стали наші бажання?