Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Волки, виконавця - Крестовый туз. Пісня з альбому Тюрьма-тюрьма, у жанрі ШансонЛейбл звукозапису: М2
Мова пісні: Російська мова
Волки(оригінал) |
| Среди стаи волков нахожусь я в лесу, — |
| Не снимая оков тяжкий крест свой несу… |
| Я совсем не вожак, я совсем не щенок, — |
| Мне всего четвертак и двенадцать — мой срок… |
| Я по волчьему выть привыкаю теперь, — |
| Невозможно тут жить, если сам ты не зверь! |
| Они смотрят в упор, и глаза их, как щелки… |
| Здесь колючий забор и вокруг воют волки! |
| Их кнутами секут тоже волки, но те За забором живут, а к запретной черте |
| Приближаются лишь, чтобы службу нести, |
| И других, что внутри, гладить против шерсти… |
| А захочешь уйти — сразу щелкнет затвор, |
| И сержант молодой приведет приговор! |
| На холодном снегу, по дороге к поселку, |
| Зарычат и замрут эти серые волки, |
| Зарычат и замрут, ощетинивши пасть, |
| Только пуля — не кнут, и заставит упасть! |
| Этих серых волков на холодном снегу, |
| Их незрячих зрачков я забыть не могу!.. |
| Все лютей и лютей стая день ото дня… |
| И легко, без затей озверила меня… |
| И так хочется выть на луну от тоски, — |
| Если зверем не быть — раздерут на куски! |
| Вот мой волчий билет, вот мой пропуск в тайгу… |
| Я без стаи волков больше жить не могу!.. |
| Они смотрят в упор и горят их глаза, |
| И нельзя за забор, отдышаться нельзя!.. |
| Я зачем этот стих написал — не пойму… |
| Я ведь тоже из них, кстати все, мне пора, |
| Надо выть на луну… |
| (переклад) |
| Серед зграї вовків перебуваю я в лісу, — |
| Не знімаючи кайданів тяжкий хрест свій несу... |
| Я зовсім не ватажок, я зовсім не щеня, |
| Мені всього четвертак і дванадцять мій термін ... |
| Я по вовчому вити звикаю тепер, — |
| Неможливо тут жити, якщо сам ти не звір! |
| Вони дивляться в упор, і очі їх, як щілини… |
| Тут колючий паркан і навколо виють вовки! |
| Їх батогами січуть теж вовки, але за парканом живуть, а до забороненої межі |
| Наближаються лише, щоб службу нести, |
| І інших, що всередині, гладити проти шерсті... |
| А захочеш піти — одразу клацне затвор, |
| І сержант молодий приведе вирок! |
| На холодному снігу, по дорозі до селища, |
| Загарчать і замруть ці сірі вовки, |
| Загарчать і замруть, наїжачивши пащу, |
| Тільки куля—не кнуть, і змусить впасти! |
| Цих сірих вовків на холодному снігу, |
| Їх незрячих зіниць я забути не можу! |
| Усі люті та люті зграя з кожним днем… |
| І легко, легко озвірила мене... |
| І так хочеться вити на місяць від суми, — |
| Якщо звіром не бути — роздеруть на шматки! |
| Ось мій вовчий квиток, ось мій перепустку в тайгу… |
| Я без зграї вовків більше жити не можу! |
| Вони дивляться в упор і горять їх очі, |
| І не можна за огорож, віддихатися не можна!.. |
| Я навіщо цей вірш написав— не зрозумію… |
| Я теж з них, до речі все, мені пора, |
| Треба вити на місяць… |