Переклад тексту пісні Надюха - Крестовый туз

Надюха (оригінал)

ЛЕЖАЛ НА ПОЛКЕ БОКОВОЙ,
И ВСПОМИНАЛ, КАК ВСЁ СЛУЧИЛОСЬ…
ХОДИЛ В ПРОХОДЕ ЧАСОВОЙ,
И ТУСКЛО ЛАМПОЧКА СВЕТИЛАСЬ…
ОН ПРО НАДЮХУ ВСПОМИНАЛ,
КАК БЫЛО ВСЁ ТОГДА В ОБЩАГЕ…
А ВПЕРЕДИ -ЛЕСОПОВАЛ,
И ПЯТЕРИК -В СОПРОВОДИТЕЛЬНОЙ БУМАГЕ…
ОН ПОНИМАЛ, ЧТО БЫЛ ВО ВСЁМ НЕ ПРАВ,
НО ИЗМЕНИТЬ ЧТО-ЛИБО БЫЛО ПОЗДНО…
ПОД СТУК КОЛЁС НЕ СПАЛ ОН ДО УТРА,
А НАД ТАЙГОЙ ГОРЕЛИ МОЛЧА ЗВЁЗДЫ…
ОНА ПОКОРНОЮ БЫЛА,
ЕГО ОТЧАЯННО ЛЮБИЛА…
ПРОЩАЛА ВСЁ, ВСЕГДА ЖДАЛА,
ДАЖЕ ЛЕКАРСТВА ПРИНОСИЛА,
КОГДА БОЛЕЗНЬ ОН ПОДЦЕПИЛ
ТУ, ЧТО ПО НИЖНЕЙ ЧАСТИ ТЕЛА…
СО ВСЕМИ ОН В ОБЩАГЕ ЖИЛ…
ОНА Ж ПРОЩАЛА И ТЕРПЕЛА…
ЗАЧЕМ ТАКОЙ ИМ ЖИЗНЬЮ ЖИТЬ,
ОНИ И САМИ ПОРОЙ НЕ РАЗУМЕЮТ…
И ЧТОБ ВОТ ТАК, ПО-РУССКИ ТАК ЛЮБИТЬ,
ВИДАТЬ, У НАС ВЕДЬ ТОЛЬКО И УМЕЮТ…
И ВОТ ОДНАЖДЫ БЫЛ ОН ПЬЯН…
НАДЮХА ПО ЩЕЛЧКУ ПРИМЧАЛАСЬ…
И ОН, НАЛИВ ЕЩЁ СТАКАН,
СКАЗАЛ, ЧТОБ БЫСТРО РАЗДЕВАЛАСЬ…
И ИЗГАЛЯЛСЯ ОН БУХОЙ
С НЕЙ КАК ХОТЕЛ, КАК И ОБЫЧНО…
ВСЕ СЦЕНЫ БУРНОЙ НОЧИ ТОЙ
ЖИВОПИСАТЬ ЗДЕСЬ НЕПРИЛИЧНО…
КОГДА ОТКИДЫВАЛСЯ СПАТЬ,
«КОГДА Ж ПОЖЕНИМСЯ?..», — СПРОСИЛА…
-ТЫ ЧТО, СДУРЕЛА, ТВОЮ МАТЬ…
И ОТТОЛКНУЛ ЕЁ… ТАК СИЛЬНО…
ОНА СТОЯЛА ПЕРЕД НИМ
В СВОИХ РАЗОРВАННЫХ КОЛГОТКАХ…
ОН ЛИШЬ ВЗГЛЯНУЛ СКВОЗЬ СИЗЫЙ ДЫМ,
И ЛЁГ, ДОПИВ ОСТАТОК ВОДКИ…
КОГДА ОЧНУЛСЯ, КАК В КИНО,
БРАСЛЕТЫ НА РУКАХ СИЯЛИ…
А С ТЕХ КОЛГОТОК УЖ ДАВНО
КРИМИНАЛИСТЫ ПРОБЫ СНЯЛИ…
ОБ ИЗНАСИЛОВАНИИ В НОЧЬ
ОНА ЗАЯВУ НАПИСАЛА…
И ПЕРЕД ТЕМ, КАК ВЫЙТИ ПРОЧЬ,
«Я ВСЁ РАВНО ЛЮБЛЮ!»
СКАЗАЛА…
ОН ДОКАЗАТЬ НИЧТО НЕ СМОГ,
НИ ОПРАВДАТЬСЯ МАЛО-МАЛЬСКИ…
И ПЯТЕРИК ЕМУ БЫЛ СРОК,
В ДАЛЁКИЙ ЛАГЕРЬ ЗАУРАЛЬСКИЙ…
ОН ПОНИМАЛ, ЧТО БЫЛ ВО ВСЁМ НЕ ПРАВ,
НО ИЗМЕНИТЬ ЧТО-ЛИБО БЫЛО ПОЗДНО…
ПОД СТУК КОЛЁС НЕ СПАЛ ОН ДО УТРА,
А НАД ТАЙГОЙ ГОРЕЛИ МОЛЧА ЗВЁЗДЫ…
ЛЕЖАЛ НА ПОЛКЕ БОКОВОЙ,
И ВСПОМИНАЛ, КАК ВСЁ СЛУЧИЛОСЬ…
ХОДИЛ В ПРОХОДЕ ЧАСОВОЙ,
И ТУСКЛО ЛАМПОЧКА СВЕТИЛАСЬ…
И ПОЕЗД МЧАЛ ЕГО, УЖЕ В СНЕГАХ,
ПРОМОЗГЛЫМ ВЕТРОМ ОСЕНЬ ЗАВЫВАЛА…
А НА ПЛАТФОРМЕ, ВСЯ ЗАМЁРЗШАЯ, В СЛЕЗАХ,
И ГЛЯДЯ ВДАЛЬ, ЕГО НАДЮХА ВСЁ СТОЯЛА…
А НА ПЛАТФОРМЕ, ВСЯ ЗАМЁРЗШАЯ, В СЛЕЗАХ,
И ГЛЯДЯ ВДАЛЬ, НАДЮХА ВСЁ СТОЯЛА…

(переклад)

ЛЕЖАЛ НА ПОЛИЦІ БІЧНИЙ,
І ЗПОМИНАВ, ЯК ВСЕ ВИПАДІЛОСЯ...
ХОДИВ В ПРОХОДУ ГОДИННИЧІЙ,
І ТУСЛО ЛАМПОЧКА СВІТИЛАСЯ...
ВІН ПРО НАДЮХУ СПАМІНАВ,
ЯК БУЛО ВСЕ ТОДІ В СПРАВІ…
А ПЕРЕД -ЛІСОПОВАВ,
І П'ЯТЕРИК -У СУПРОВІДНОМУ ПАПЕРІ…
ОН РОЗУМІВ, ЩО БУВ ВО ВСЕМ НЕ ПРАВ,
АЛЕ ЗМІНИТИ ЩО БУЛО пізно…
ПІД СТУК КОЛІС НЕ СПАВ ВІН ДО РАНКУ,
А НАД ТАЙГОЙ ГОРІЛІ МОВЧА ЗІРКИ…
ВОНА ПОКОРНОЇ БУЛА,
ЙОГО ВІДЧАНО ЛЮБИЛА…
ПРОЩАЛА ВСЕ, ЗАВЖДИ ЧЕКАЛА,
НАВІТЬ ЛІКИ ПРИНОСИЛА,
КОЛИ ХВОРОБА ВІН ПІДЦЕПИВ
ТУ, ЩО ПО НИЖНІЙ ЧАСТИНІ ТІЛА…
З УСІМИ ВІН В ЗАГАЛЬНІ ЖИЛ…
ВОНА Ж ПРОЩАЛА І ТЕРПЕЛА…
НАВІЩО ТАКОГО ЇМ ЖИТТЯМ ЖИТИ,
ВОНИ І САМИ ПОРІЙ НЕ ПОВІДАЮТЬ…
І ЩОБ ОТ ТАК, ПО-РУСКИ ТАК ЛЮБИТИ,
БАЧИТИ, У НАС ВЕДЬ ТІЛЬКИ І ВМІЮТЬ…
І ОТ ОДНАКИ БУВ ВІН П'ЯНИЙ...
НАДЮХА ПО ЛУЧКУ ПРИМЧАЛАСЯ…
І ВІН, НАЛИВ ЩЕ СКЛАД,
СКАЗАВ, ЩОБ ШВИДКО РОЗДІВАТИСЯ…
І ЗГАЛЯЛСЯ ВІН БУХИЙ
З НЕЮ ЯК ХОТІВ, ЯК І ЗВИЧАЙНО…
ВСІ СЦЕНИ БУРНОЇ НОЧІ ТІЙ
ЖИВОПИСАТИ ТУТ НЕПРИЛАДНО…
КОЛИ ВІДКИДУВАВСЯ СПАТИ,
«КОЛИ Ж ПОЖЕНИМОСЯ?..», — Запитала…
-ТИ ЩО, Здуріла, ТВОЮ МАТИ ...
І відштовхнув її ... ТАК СИЛЬНО ...
ВОНА СТОЯЛА ПЕРЕД НИМ
У Своїх розірваних колготках ...
ВІН ЛИШЕ ПОГЛЯНУВ КРІЗЬ СИЗИЙ ДИМ,
І Ліг, допивши залишок горілки.
КОЛИ ВИЯНУВСЯ, ЯК В КІНО,
БРАСЛІТИ НА РУКАХ СЯЯЛИ…
А З ТЕХ КОЛГОТОК УЖ ДАВНО
КРИМІНАЛІСТИ ПРОБИ ЗНЯЛИ…
ПРО ЗГОЛОВАННЯ В НІЧ
ВОНА ЗАЯВУ НАПИСАЛА…
І ПЕРЕД ТИМ, ЯК ВИЙТИ ІНШ,
«Я ВСЕ РІВНО ЛЮБЛЮ!»
СКАЗАЛА…
ВІН ДОКАЗАТИ НІЩО НЕ ЗМІГ,
НІ ВИПРАВДАТИСЯ МАЛО-МАЛЬСЬКИ…
І П'ЯТЕРИК ЙОМУ БУВ ТЕРМІН,
ДАЛЕКИЙ ТАБІР ЗАУРАЛЬСЬКИЙ…
ОН РОЗУМІВ, ЩО БУВ ВО ВСЕМ НЕ ПРАВ,
АЛЕ ЗМІНИТИ ЩО БУЛО пізно…
ПІД СТУК КОЛІС НЕ СПАВ ВІН ДО РАНКУ,
А НАД ТАЙГОЙ ГОРІЛІ МОВЧА ЗІРКИ…
ЛЕЖАЛ НА ПОЛИЦІ БІЧНИЙ,
І ЗПОМИНАВ, ЯК ВСЕ ВИПАДІЛОСЯ...
ХОДИВ В ПРОХОДУ ГОДИННИЧІЙ,
І ТУСЛО ЛАМПОЧКА СВІТИЛАСЯ...
І ПОЇЗД МЧАВ ЙОГО, ВЖЕ В СНІГАХ,
ПРОМОЗГЛИМ ВЕТРОМ ОСІНЬ ЗАВИВАЛА…
А НА ПЛАТФОРМІ, ВСЯ ЗАМЕРШЛА, У СЛІЗАХ,
І ГЛЯДЯ ВДАЛІ, ЙОГО НАДЮХА ВСЕ СТОЯЛА...
А НА ПЛАТФОРМІ, ВСЯ ЗАМЕРШЛА, У СЛІЗАХ,
І Дивлячись вдалину, Надюха все стояла ...