Переклад тексту пісні Попутчик (Длинная песня) - Крестовый туз

Попутчик (Длинная песня) (оригінал)

Я сел к нему у трёх вокзалов,
Сказал: «Давай, братишка, жми!
Дам сколько надо, без базара —
В аэропорт спешу, гони!»
Мы закурили… молча, вместе…
Сказал он: «А я вас узнал…
Хотите, дам сюжет для песни?..»
И мне он вот что рассказал:
Почти что год, как я водилой
Бомбил на старых «жигулях»…
Сначала сильно не фартило —
Ну, всю дорогу на нулях…
Но вот однажды, летом звонким,
Платок на шее теребя,
Подсела раз ко мне девчонка —
Вся просто кукла из себя!
И, не краснея, заявляет:
«Не хочешь денег, мол, срубить?..
Я здесь, клиентов, мол, снимаю,
А ты, мол, будешь нас возить…»
За это будем в пополаме —
Всё будем поровну делить…
Я отпашу по всей программе,
Ну, а тебе — лишь бак залить…"
А я как раз без бабок — тоска и полный мрак…
Послал бы её сразу, тогда ещё, дурак…
Не знал я, что приставит судьба мне к горлу нож…
Ну, вобщем, я подумал… да и сказал: «Ну, что-ж…»
Подъехали к гостишке, сказала: «Жди вот тут!»
Минут через пятнадцать, гляжу — уже гребут
Она его под ручку — хи-хи, да ха-ха-ха…
Короче, — сняла, жучка залётного лоха!
Ещё через полчасика въезжаем в лесопарк…
Она была бесстрашная, вообще, как Жанна Д*Арк!
Ух, как она работала!
— клиент аж обалдел,
А я из-за кустарника глазами её ел…
Потом всё покатилося вообще само собой,
Она принарядилася, клиент попёр гурьбой,
И стала ближе к осени, как стало холодать,
Прям в тачке, чтоб не холодно, клиентов принимать…
Ух, как она старалася, и денег я скопил,
Машина вся сломалася, я новую купил,
Здоровую, «фольцваген"-закроешь просто дверь,
И на сиденье заднем — готовая постель!..
Но вот была одна проблема —
Ведь я всё видел, наблюдал…
Но, никогда на «эту"тему…
Намёка даже не подал!..
И гордый был, и хохорился,
Но раз поймал себя на том,
Что я давно в неё влюбился,
А вёл себя вообще скотом …
И я решил, что с этим делом
Нам надо срочно завязать!..
Но, только как-то всё не смел я В глаза об этом ей сказать…
И вот разок, под вечер, я -только выходить,
Она грит: «да ладно, там холодно, сиди!..»
Она с клиентом сзади, и ну там вытворять,
Ну, а сама по шее давай меня ласкать…
И я чуть-чуть не умер, поверишь, чуть не сдох!..
Отвёз я их до центра, там вышел этот лох,
И говорю: «ну к чёрту нам это ремесло!
Люблю тебя безумно…"ну, вобщем, понесло…
Она грит: «Я тоже!
и как же я ждала,
Когда ты это скажешь!
ночами не спала…»
Короче: мы, как дети домой за ручки шли…
И ночь была безумной и сказочной любви…
Я целовал ей руки, она же мне клялась:
Закончились, мол, муки, и что я жизнь ей спас,
И что порвала с прошлым, и больше — ни за что!..
И я сказал: «Не вспомню!
люблю тебя и всё!»
На следущее утро пошли мы с нею в загс,
И расписали тут же, без очереди нас…
Полгода — душа в душу — счастливей просто нет!
Я думал, что навечно, на много-много лет.
Друг взял меня в турфирму- я за бугор летал…
Как вы, на рейс спешил я вчера, но опоздал…
И вот я возвратился, открыл я дверь ключом…
Она в постели, с другом… и я — двоих … ножом…
Он вжался в руль, мы мчались лихо…
Спросил я: «где ж они теперь?..»
«Там и лежат», — ответил тихо…
«Я даже не захлопнул дверь…
Не знаю, толь идти сдаваться —
Пятнашку врежут, и ку-ку…
Толь выжрать водки, разогнаться,
И сигануть в Москву-реку…"
Он закурил опять, весь бледный…
«Простите, если что не так…
Да не жалейте, я не бедный —
Сам виноват во всём, дурак…»
Ну, вот, успели, слава богу!..
Аэропорт — вам выходить…
Ну как, история в дорогу?..
Могли бы песню сочинить?..
Я вышел, встал, во сне как будто…

(переклад)

Я сів до нього у трьох вокзалів,
Сказав: «Давай, братику, тисни!
Дам скільки треба, без базару—
В аеропорт поспішаю, гони!»
Ми закурили… мовчки, разом…
Сказав він: «А я вас дізнався…
Хочете, дам сюжет для пісні?..»
І мені він ось що розповів:
Майже що рік, як я
Бомбив на старих «жигулях»…
Спочатку сильно не фартило -
Ну, всю дорогу на нулях…
Але ось одного разу, влітку дзвінким,
Хустка на шее теребя,
Підсіла раз до мене дівчата—
Вся просто лялька із себе!
І, не червоніючи, заявляє:
«Не хочеш грошей, мовляв, зрубати?..
Я тут, клієнтів, мовляв, знімаю,
А ти, мовляв, возитимеш нас...»
За це будемо в наполоху —
Все будемо порівну ділити.
Я відпошу по всій програмі,
Ну, а тобі — лише бак залити…"
А я якраз без бабок — туга і повна морока…
Послав би її відразу, тоді ще, дурень…
Не знав я, що приставить доля мені до горла ніж…
Ну, втім, я подумав ... так і сказав: "Ну, що ж ..."
Під'їхали до гостинки, сказала: «Чекай ось тут!»
Хвилин через п'ятнадцять, дивлюся — вже гребуть
Вона його під ручку — хі-хі, так ха-ха-ха…
Коротше,— зняла, жучка залітного лоха!
Ще через півгодини в'їжджаємо в лісопарк.
Вона була безстрашна, як Жанна Д*Арк!
Ух як вона працювала!
—клієнт аж обалдел,
А я через чагарник очима її їв...
Потім все покотилося взагалі само собою,
Вона принарядилася, клієнт попер юрбою,
І стала ближче до осені, як стало холодати,
Прям у тачці, щоб не холодно, клієнтів приймати...
Ух, як вона намагалася, і грошей я скопив,
Машина вся зламалася, я нову купив,
Здорову, «фольцваген»-зачиниш просто двері,
І на сидіння задньому — готова постіль!..
Але ось була одна проблема —
Адже я все бачив, спостерігав…
Але, ніколи на «цю» тему…
Натяку навіть не подав!..
І гордий був, і хорохорився,
Але раз упіймав себе на тому,
Що я давно в неї закохався,
А поводився взагалі худобою …
І я вирішив, що з цією справою
Нам треба терміново зав'язати!
Але, тільки якось все не смів я В очі про цьому їй сказати...
І ось разок, надвечір, я -тільки виходити,
Вона грит: «Так добре, там холодно, сиди!..»
Вона з клієнтом ззаду, і ну там витворювати,
Ну, а сама по дай мене пестити…
І я трохи не помер, повіриш, мало не здох!..
Відвіз я їх до центру, там вийшов цей лох,
І говорю: «ну на рису нам це ремесло!
Люблю тебе шалено ... "ну, втім, понесло ..."
Вона грит: «Я теж!
і як ж я ждала,
Коли ти це скажеш!
ночами не спала…»
Коротше: ми, як діти додому за ручки йшли…
І ніч була шаленого і казкового кохання…
Я цілував їй руки, вона ж мені присягалася:
Закінчилися, мовляв, муки, і що я життя їй спас,
І що порвала з минулим, і більше— ні за що!..
І я сказав: «Не згадаю!
люблю тебе і все!»
Наступного ранку пішли ми з нею в загс,
І розписали тут ж, без черги нас...
Півроку - душа в душу - щасливіше просто немає!
Я думав, що надовго, на багато років.
Друг взяв мене в турфірму-я за бугор літав...
Як ви, на рейс поспішав я вчора, але запізнився…
І ось я повернувся, відчинив я двері ключем…
Вона в постелі, з другом... і я - двох ... ножем ...
Він втиснувся в кермо, ми мчали лихо ...
Запитав я: «де вони тепер?..»
«Там і лежать»,— відповів тихо…
«Я навіть не зачинив двері…
Не знаю, тільки йти здаватися—
Плятку вріжуть, і ку-ку...
Толь вижерти горілки, розігнатися,
І сиганути в Москву-річку..."
Він закурив знову, весь блідий...
«Вибачте, якщо що не так...
Так не жалкуйте, я не бідний —
Сам винен у всему, дурню...»
Ну, ось, встигли, слава богу!
Аеропорт — вам виходити…
Ну як історія в?дорогу?..
Чи могли б пісню скласти?..
Я вийшов, встав, уві сні ніби…