Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні На спецэтапе, виконавця - Крестовый туз. Пісня з альбому Тюрьма-тюрьма, у жанрі Шансон
Вікові обмеження: 18+
Лейбл звукозапису: М2
Мова пісні: Російська мова
На спецэтапе(оригінал) |
Где-то среди леса, среди леса |
Шёл по спецэтапу эшелон |
Вдруг на перегоне загорелся |
Пятый сзади с зэками вагон. |
Видно чифирнуть решили зэки |
Караул вагонный крепко спал… |
Ну, а поезд мчался среди леса |
Следуя на Западный Урал. |
Припев: |
А ветер, ветер пламя раздувал, |
И языки его аж до небес взлетали… |
А ветер, ветер ничего не понимал, |
И вместе с ветром в небо души улетали… |
И замкнув вагонную проводку, |
Вспыхнула обшивка на ветру. |
А чифир для зэка — слаще водки, — |
Увлеклись, не углядев искру… |
Лишь со сна охранник оклемался, |
Охренел, тревогу заорал… |
А вагон в дыму задыхался, |
А вагон уже весь пылал… |
Вспыхнул над тайгою факел в ночи, |
«Стоп машина!"Лязг тормозов… |
Крики, мат и вопли зэков внутри |
Слились в миллион голосов… |
Спрыгнула охрана, встала гурьбой |
Окружила весь вагонзак. |
Дулами ощерился серый конвой, |
Как клыками стая собак. |
Орал начальник, мол: «Cтрелять по всем кто выйдет!!! |
Коль хоть один уйдёт, — отдам под трибунал!!!» |
И все смотрели как огонь решётки лижет, |
А ветер дул — он ничего не понимал… |
А зэки рвались сквозь горящие решётки, |
Сквозь пол и крышу, каждый факелом горя… |
Они орали: «Не стреляйте!!!"во все глотки, |
«Откройте дверь!!!"орали зэки зря… |
Вот с крыши рухнул человек на оцепление |
«Я не уйду!" — он обожжённым ртом кричал, |
Но был приказ — приказ стрелять на поражение, |
И добросовестно во всех конвой стрелял… |
Припев. |
Где-то над тайгою робкий рассвет |
Как всегда, чуть-чуть занимался… |
Через час доклад был: «Сбежавших нет, |
И в живых никто не остался»… |
Остатки пепла по тайге раздуло, |
Вагон отцепленный весь догорел дотла… |
Весь личсостав сквозного караула |
Был спецуказом награждён тогда… |
Помнит только ветер как, издав протяжный стон, |
Следуя на Западный Урал, |
Вновь помчался поезд, только вот он На один вагон меньше стал… |
Где-то среди леса, среди леса |
Шёл по спецэтапу эшелон. |
Как там получилось — неизвестно… |
Загорелся вдруг один вагон… |
А ветер, ветер пепел раздувал… |
Парили рельсы, тихо остывая… |
А ветер, ветер ничего не понимал… |
Стонали души, в небеса взмывая… |
(переклад) |
Десь серед лісу, серед лісу |
Йшов спеціальним ешелоном |
Раптом на перегоні загорівся |
П'ятий ззаду з зеками вагон. |
Видно чифірнути вирішили зеки |
Караул вагонний міцно спав. |
Ну, а поїзд мчав серед лісу |
Слідуючи на Західний Урал. |
Приспів: |
А вітер, вітер полум'я роздмухував, |
І мови його аж до небес злітали... |
А вітер, вітер нічого не розумів, |
І разом з вітром у небо душі відлітали… |
І замкнувши вагонну проводку, |
Спалахнула обшивка на вітрі. |
Чифир для зека - солодший за горілку, - |
Захопилися, не побачивши іскру… |
Лише зі сну охоронець оклемався, |
Охренів, тривогу закричав… |
А вагон у диму задихався, |
А вагон уже весь палав... |
Спалахнув над тайгою смолоскип у ночі, |
«Стоп машина!»Ляз гальм… |
Крики, мат і крики зеків усередині |
Злилися в мільйон голосів. |
Зстрибнула охорона, стала юрбою |
Оточила весь вагонзак. |
Дулами ощерився сірий конвой, |
Як іклами зграя собак. |
Кричав начальник, мовляв: «Стріляти по всім хто вийде! |
Якщо хоч один піде,— віддам під суд!!!» |
І все дивилися як вогонь ґрат лиже, |
А вітер дув — він нічого не розумів... |
А зеки рвалися крізь ґрати, що горіли, |
Крізь підлогу і дах, кожен смолоскипом горя… |
Вони кричали: «Не стріляйте!» у всі ковтки, |
«Відкрийте двері!» Кричали зеки дарма… |
От з даху впала людина на оточення |
«Я не уйду!» — він обпаленим ротом кричав, |
Але був наказ — наказ стріляти на пораження, |
І сумлінно у всіх конвой стріляв... |
Приспів. |
Десь над тайгою боязкий світанок |
Як завжди, трохи займався ... |
За годину доповідь була: «Втікачів немає, |
І в живих ніхто не залишився»… |
Залишки попелу по тайзі роздуло, |
Вагон відчеплений весь догорів дощенту. |
Весь особовий склад наскрізної варти |
Був спецуказом нагороджений тоді… |
Пам'ятає тільки вітер як, видавши протяжний стогін, |
Слідуючи на Західний Урал, |
Знову помчав поїзд, тільки от він на один вагон менше став ... |
Десь серед лісу, серед лісу |
Йшов спеціальним ешелоном. |
Як там вийшло — невідомо... |
Загорівся раптом один вагон. |
А вітер, вітер попіл роздмухував... |
Парили рейки, тихо остигаючи. |
А вітер, вітер нічого не розумів... |
Стогнали душі, в небеса злітаючи… |