Переклад тексту пісні Туман - Крестовый туз

Туман (оригінал)

Вновь растаял туман, словно дым сигареты,
Сняв с заплаканных окон узоры тоски.
Скоро будет весна — уж по всем по приметам,
И опять побегут, зажурчат ручейки.
И разлуку, и боль, и случайную радость,
И несбывшихся ворох надежд брошу тем ручейкам.
Лишь тепло твоих рук я возьму и пьянящую сладость
Этой глупой мечты и отправлюсь к твоим берегам.
Лишь тепло твоих рук я возьму и пьянящую сладость
Этой глупой мечты и отправлюсь к твоим берегам
Может, снова найду — ведь с судьбою мы квиты —
То разбитое счастье, что выронил где-то из рук.
До тех пор я живу, пока вера в душе не убита,
Хоть давно уж звучит в ней струны оборвавшейся звук.
И пускай я грешил, да и жил я бродягой —
Не кори же за то, что минуло за давностью лет.
На задворках души лишь осталась казённой бумагой
Пережитая боль — та, которой давно уже нет.
А по небу вверху, словно листья, гонимые ветром,
Прошлой жизни туман всё летит, разрываясь в куски.
Скоро будет весна, а за ней долгожданное лето,
И к зеленым морям побегут, зажурчат ручейки.
Скоро будет весна, а за ней долгожданное лето,
И к далёким морям побегут, зажурчат ручейки.
И разлуку, и боль, и случайную радость,
И несбывшихся ворох надежд брошу тем ручейкам.
Лишь тепло твоих рук я возьму и пьянящую сладость
Этой глупой мечты и отправлюсь к твоим берегам.
Лишь тепло твоих рук я возьму и пьянящую сладость
Этой глупой мечты и отправлюсь к твоим берегам.
Лишь тепло твоих рук я возьму и пьянящую сладость
Этой глупой мечты и отправлюсь к твоим берегам.

Туман (переклад)

Знову розтанув туман, мов дим сигарети,
Знявши із заплаканих вікон візерунки туги.
Незабаром буде весна — вже за всіма прикметами,
І знову побіжать, зажурчать струмки.
І розлуку, і біль, і випадкову радість,
І нездійснені купи надій кину тим струмкам.
Лише тепло твоїх рук я візьму і п'янку насолоду
Цією дурною мрією і вирушу до твоїх берегів.
Лише тепло твоїх рук я візьму і п'янку насолоду
Цієї дурної мрії і вирушу до твоїх берегів
Може, знову знайду— адже з долею ми квіти —
Те розбите щастя, що випустив десь із рук.
До того часу я живу, поки віра в душі не вбита,
Хоч давно вже звучить у ній струни, що обірвалася звук.
І нехай я грішив, та і жив я бродягою —
Не кору ж за те, що минуло за давностями років.
На задвірках душі лише залишилася казенним папером
Пережитий біль — той, якого давно вже немає.
А по небу вгорі, немов листя, гнане вітром,
Минулого життя туман все летить, розриваючись у шматки.
Скоро буде весна, а за нею довгоочікуване літо,
І до зелених морях побіжать, зажурчать струмки.
Скоро буде весна, а за нею довгоочікуване літо,
І до далеких морях побіжать, зажурчать струмки.
І розлуку, і біль, і випадкову радість,
І нездійснені купи надій кину тим струмкам.
Лише тепло твоїх рук я візьму і п'янку насолоду
Цією дурною мрією і вирушу до твоїх берегів.
Лише тепло твоїх рук я візьму і п'янку насолоду
Цією дурною мрією і вирушу до твоїх берегів.
Лише тепло твоїх рук я візьму і п'янку насолоду
Цією дурною мрією і вирушу до твоїх берегів.