Переклад тексту пісні Il nous restera ça - Grand Corps Malade

Il nous restera ça (оригінал)

Quand ce système brutal qu’on essaye d’apprivoiser
Nous aura vidé d’nos âmes et de nos dernières bonnes idées
Il nous restera ça
Quand les mythos d’en haut auront fait élire les chiens
Que la culture et l’ouverture seront des souvenirs lointains
Il nous restera ça
Quand on sera tous endormis par les discours des marchands de sable
Et qu’on aura qu’nos utopies pour raconter nos propres fables
Il nous restera ça
Il nous restera ça
Quelques papiers griffonnés, quelques rimes à enrichir
A la face d’un monde hanté par un futur sans avenir
On pourra dire qu’on a tenté d’s’ouvrir un peu une veine
Pour faire couler une encre honnête, avoir mal pour être soi-même
On essayera de se souvenir pourquoi on a commencé ça
Faut trouver l’urgence d'écrire, le plus important c’est ça
Être soi même malgré tout, naïf, décidé, bavard
On absorbera les mots en trop sur un bout d’papier buvard
On essayera de se souvenir qu’on a fait ça sans calculer
On a noirci sans rougir tout ce qu’on trouvait d’immaculé
Comme un réflexe dérisoire, c'était bon quand j’y pense
Et on a rempli des pages comme tu t’es rempli la panse
Certains diront qu'ça sert à rien mais qui pourra nous raisonner?
On sera toujours plus d’un à continuer d’faire résonner
Quelques cordes vocales têtues qui n’feront pas leur age
Tels des poètes torses nus un peu perdus dans l’orage
Dans la tempête où le chiffre a pris l’dessus sur le verbe
On se sent bien à nos places un peu comme un poisson dans l’herbe
Personne ne peut l’cacher on a la rime anachronique
Dans ce monde de 4G on cherche des cabines téléphoniques
Sans réseau, sans raison, comme le roseau nous plions
Hors fuseau, hors saison, nos dernières forces nous trions
Pour arroser encore la source qu’on n’laissera pas tarir
Et même les deux pieds dans l’eau, on entendra encore nos rires
On entendra encore nos joies, on entendra encore les cris
Ceux des vrais, ceux des enfants qui nous font croire à l’envie
L’envie d’regarder au-dessus voir qu’y’a encore des étages
Et qu’ils pourront y grimper avec en poche cet héritage
Ces quelques mots, ces quelques textes qui nous aident à penser
Qu’on a pas fait tout ça pour rien, qu’y’aura une trace du passé
Il leur restera ça, ces quelques moments choisis
Dans ce monde de brutes, quelques grammes de poésie

(переклад)

Коли цю жорстоку систему ми намагаємося приборкати
Він позбавить нас наших душ і останніх добрих ідей
Ми залишимося з цим
Коли міфи згори виберуть собак
Ця культура і відкритість залишаться далекими спогадами
Ми залишимося з цим
Коли ми всі спимо до розмов про піщаних людей
І ми матимемо лише утопії, щоб розповідати власні байки
Ми залишимося з цим
Ми залишимося з цим
Деякі нацарапані папірці, деякі рими для збагачення
Зіткнутися зі світом, який переслідує майбутнє без майбутнього
Можна сказати, що ми намагалися трохи розкрити вену
Проливати чесне чорнило, боляче бути собою
Ми спробуємо згадати, чому ми це почали
Треба знайти терміновість писати, головне це
Будь собою незважаючи ні на що, наївним, рішучим, балакучим
Ми вберемо зайві слова на промокальний папір
Ми спробуємо згадати, що ми зробили це без розрахунків
Ми потемніли, не червоніючи, все, що вважали бездоганним
Як мізерний рефлекс, це було добре, коли я думаю про це
І ми наповнювали сторінки, як ти наповнював свій живіт
Хтось скаже, що це марно, але хто може порозумітися з нами?
Нас завжди буде більше, ніж один, щоб продовжувати резонувати
Кілька впертих голосових зв’язок, які не показують їхнього віку
Як поети без сорочки, дещо загублені в штормі
У грозу, де число взяло верх над дієсловом
Ми добре почуваємося на своїх місцях, як риба в траві
Ніхто не може цього приховати, у нас анахронічна рима
У цьому світі 4G ми шукаємо телефонні будки
Без мережі, без розуму, як очерет ми гнемо
Поза часовим поясом, поза сезоном, наші останні сильні сторони ми сортуємо
Знову полити джерело, якому не дамо висохнути
І навіть обома ногами у воді ми все одно почуємо наш сміх
Ми ще почуємо наші радості, ми ще почуємо плач
Ті справжні, ті діти, які змушують нас вірити в заздрість
Бажання зазирнути вгору, щоб побачити, що ще є поверхи
І що вони можуть піднятися на нього з цією спадщиною в кишені
Ці кілька слів, ці кілька текстів, які допомагають нам думати
Щоб ми все це зробили не дарма, що залишиться слід минулого
Їм залишиться це, ці кілька вибраних моментів
У цьому світі хуліганів кілька грамів поезії