Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Ballade von der Erweckung, виконавця - ASP. Дата випуску: 25.09.2014
Мова пісні: Німецька
Ballade von der Erweckung(оригінал) |
| Einst lag ich unter dem Grase so kühl |
| Nicht stört' mich auf ein Laut noch ein Gefühl |
| Wo mich nicht Strahlen trafen |
| Nicht Sonne noch Mond, dort, wo ich mich hab eingewühlt |
| Warum lasst ihr mich nicht schlafen? |
| Ich ruhte tief, überdauernd die Zeit |
| So fern von Hunger, Gefahr und Leid |
| Und begann mich sicher zu wähnen |
| So lag ich im herrlichen tröstenden Erdenkleid |
| Und trocknete mir die Tränen |
| So geschah’s, dass ich das, was ich einst war, vergaß |
| Nur das eine, von dem ich niemals genas |
| Lässt sich nicht aus den Träumen entfernen |
| Und das Sehnen lebt immer noch unter dem kühlen Gras |
| Zu wandern zwischen den Sternen |
| Ich fiel aus den Himmeln, dem Nachtlichtermeer |
| Ja, ich fiel so tief und ich fiel so schwer |
| Und ich stürzte durch die Schwärze |
| Und ist es auch ewig und ewig und noch länger her |
| Trag ich doch die Sterne im Herzen |
| Dort lag ich zerschmettert, so nackt und so bloß |
| So regungslos unter dem grünen Moos |
| Und es heilten meine Wunden |
| So lag ich gebettet in deinem zarten Schoß |
| Auf immer mit dir verbunden |
| Ich träumte den Himmel im nachtschwarzen Hort |
| Entrang meinen Lippen niemals ein Wort |
| Und flehte doch, mir zu verzeihen |
| Und alles Getier floh den einsamen, schrecklichen Ort |
| Hörte es meine Seele dort schreien |
| Doch warn’s nicht die Sterne in mondheller Nacht |
| Die mich zu sich riefen mit all ihrer Macht |
| Weiß nicht, woher sie kamen |
| So bin ich in eisblauem, schneidenden Mondlicht erwacht |
| Und sie gaben mir einen Namen |
| Sie wuschen mich, flochten mir Blumen ins Haar |
| Ich schmeckte den Trank, den sie mir brachten dar |
| Den süßen, purpurroten |
| Sie salbten den Körper mit Öl, den sie aufgebahrt |
| Mit sich trugen wie einen Toten |
| Im Rausch ließen sie mich alleine mit ihr |
| Die niemals je fremde Hand gespürt |
| Und ich lernte neues Begehren |
| Danach hab ich sie wie die Sterne nie wieder berührt |
| Muss mich nach ihr immer verzehren |
| Sie rissen mich fort, eine Krone zur Zier |
| Banden sie mir ums Haupt, jagten mich wie ein Tier |
| Sie hetzten mich endlich zu Tode |
| Sie schlugen und hackten und alles, was blieb von mir |
| Verscharrten sie im Boden |
| Einst lag ich unter dem Grase so kühl |
| Nicht stört' mich auf ein Laut noch ein Gefühl |
| Wo mich nicht Strahlen trafen |
| Nicht Sonne noch Mond dort wo ich mich hab eingewühlt |
| Warum lasst ihr mich nicht schlafen? |
| (переклад) |
| Колись я так прохолодно лежав під травою |
| Мене не турбує ні звук, ні відчуття |
| Де мене не вдарили промені |
| Не сонце і не місяць там, де я вкопався |
| Чому ти не даєш мені спати? |
| Я глибоко відпочив, витримавши час |
| Так далеко від голоду, небезпеки і страждань |
| І почав думати, що я в безпеці |
| Так я лежав у чудовій втішній земній сукні |
| І витер мої сльози |
| Так сталося, що я забув, ким був |
| Єдине, від чого я ніколи не оговтався |
| Не можна видалити зі снів |
| А туга ще живе під прохолодною травою |
| Блукати між зірками |
| Я впав з небес, з моря нічних вогнів |
| Так, я впав так глибоко і так важко |
| І я провалився крізь темряву |
| І чи це також назавжди і на віки, і навіть давніше |
| Я ношу зірки в серці |
| Там я лежав розбитий, такий голий і такий голий |
| Так нерухомо під зеленим мохом |
| І мої рани загоїлися |
| Тож я лежав у ліжку на твоїх ніжних колінах |
| Зв'язаний з тобою назавжди |
| Мені снилося небо в нічній чорній скарбі |
| Жодне слово не злетіло з моїх уст |
| І все-таки просила пробачити мене |
| І всі звірі втекли з самотнього, страшного місця |
| Чув, як моя душа кричить там |
| Але не попереджай зірки в місячну ніч |
| Хто кликав мене з усієї сили |
| Не знаю, звідки вони взялися |
| Тож я прокинувся в крижано-блакитному, пронизливому місячному світлі |
| І вони дали мені ім’я |
| Умивали мене, заплітали квіти у волосся |
| Я скуштував зілля, яке мені принесли |
| Солодкий малиновий |
| Вони помазали тіло оливою, яку виклали |
| Носи з собою, як мертвого |
| У нетверезому стані вони залишили мене з нею наодинці |
| Ніколи не відчував чужої руки |
| І я дізнався нові бажання |
| Після цього, як зірки, я більше не торкався до неї |
| Треба завжди сумувати за нею |
| Вони вирвали мене, корону на прикрасу |
| Обв’язували їх мені на голові, гналися за мною, як за твариною |
| Нарешті вони кинули мене на смерть |
| Били і зламали і все, що від мене залишилося |
| Закопав їх у землю |
| Колись я так прохолодно лежав під травою |
| Мене не турбує ні звук, ні відчуття |
| Де мене не вдарили промені |
| Ні сонця, ні місяця там, де я вкопався |
| Чому ти не даєш мені спати? |