| Я переїхав за п’ятнадцять кварталів
|
| — Бо ти сказав, що тобі потрібен простір
|
| Але я знаю, що це неправда
|
| І я знаю, що ви теж це знаєте
|
| Кажуть, божевілля — це спробувати те саме
|
| Але чекаю чогось нового
|
| Ну, ми, мабуть, божевільні
|
| Продовжуйте пробувати це
|
| Очікуючи витягнутися
|
| Ми знову бігаємо
|
| Думав, що останній раз був востаннє
|
| Здається, це ніколи не закінчується
|
| Ми потрапили в минуле життя, яке сумне видовище
|
| Я кажу, що нам краще бути чужими
|
| Тоді я випиваю забагато й телефоную
|
| Тепер я прокидаюся у твоєму ліжку
|
| Здається, останній раз був не востаннє
|
| Тепер усі, крім нас
|
| Ви можете побачити, що це зроблено
|
| То чому ми такі
|
| Тому не бачите наслідків
|
| Кажуть, божевілля — це спробувати те саме
|
| Але чекаю чогось нового
|
| Ну, ми, мабуть, божевільні
|
| Продовжуйте пробувати це
|
| Очікуючи витягнутися
|
| Ми знову бігаємо
|
| Думав, що останній раз був востаннє
|
| Здається, це ніколи не закінчується
|
| Ми потрапили в минуле життя, яке сумне видовище
|
| Я кажу, що нам краще бути чужими
|
| Тоді я випиваю забагато й телефоную
|
| Тепер я прокидаюся у твоєму ліжку
|
| Здається, останній раз був не востаннє
|
| Ми знову бігаємо
|
| Думав, що останній раз був востаннє
|
| Здається, це ніколи не закінчується
|
| Ми потрапили в минуле життя, яке сумне видовище
|
| Я кажу, що нам краще бути чужими
|
| Тоді я випиваю забагато й телефоную
|
| Тепер я прокидаюся у твоєму ліжку
|
| Здається, останній раз був не востаннє |