Переклад тексту пісні Судьба-судьбинушка - Владислав Медяник

Судьба-судьбинушка (оригінал)

Уж вечерний не слышится звон —
Мне никто на земле не судья.
Лишь, взмахнув журавлиным крылом,
За собою поманит судьба.
Я за ней под осенним дождем
Поспешу на беду или радость,
Чтоб потом не жалеть ни о чем
И до дна выпить то, что досталось.
Судьба-судьбинушка зовет,
Рябиной красной обожжет,
Плакучей ивой обовьет
И слезы горькие прольет.
Судьба-судьбинушка моя,
Подруга ты, неверная,
Но пред тобой, надменная,
Не преклоню колени я.
Я за ней поспешу наугад
По дорогам, что мне незнакомы.
Будет вслед мне шептать листопад,
Что судьбы так жестоки законы.
Обогреет нежданным теплом
И сгорит мое сердце дотла.
Вновь, взмахнув журавлиным крылом,
Тихо скажет мне: «Не судьба».
Пусть не раз я ее прокляну,
Пусть не раз попрошу о покое.
Но с пути своего не сверну
И с судьбою своею поспорю,
И она, как последнюю милость,
Беспробудный подарит мне сон,
И накроет крылом журавлиным
Под вечерний молитвенный звон.

Судьба-судьбинушка (переклад)

Вже вечірній не чується дзвін—
Мені ніхто на землі не суддя.
Лише, змахнувши журавлиним крилом,
Засобою поманить доля.
Я за неї під осіннім дощем
Поспішаю на біду чи радість,
Щоб потім не шкодувати ні про що
І до дна випити те, що дісталося.
Доля-долина кличе,
Горобиною червоною обпалить,
Плакучої верби обов'є
І сльози гіркі проллє.
Доля-доля моя,
Подруга ти, невірна,
Але перед тобою, пиха,
Не схилю коліна я.
Я за ним поспішу навмання
По дорогах, що мені незнайомі.
Вслід мені шепотіти листопад,
Що долі такі жорстокі закони.
Обігріє несподіваним теплом
І згорить моє серце вщент.
Знову, змахнувши журавлиним крилом,
Тихо скаже мені: «Не доля».
Нехай не раз я її прокляну,
Нехай не раз попрошу про спокій.
Але з шляху свого не згорну
І з долею своєю поспорю,
І вона, як останню милість,
Непробудний подарує мені сон,
І накриє крилом журавлиним
Під вечірній молитовний дзвін.