Переклад тексту пісні Ступай - Триада

Ступай (оригінал)

... сто лет,
Но я знаю, тебе пора в путь,
Звёзды и ветер тебя зовут.
Не смотри мне с укором в глаза:
Ты же должен им всё рассказать.
Мы не свидимся снова, нет,
Ни через год, ни через сто лет.
Ступай, сынок, пока факел тебе дарит пламя
Отвороти от меня свой взор печальный
Я презираю все эти долгие прощания,
Присядем на дорогу в строгом скупом молчании.
Ступай, чему быть — того не миновать,
Ступай, пока не видел слёз матери.
Ты не медаль, чтоб у меня висеть на шее,
Раз уж решил, давай уже, иди скорее.
Я знаю, они станут гнать тебя, будто звери,
Спускать собак, швырять камни, целясь в темя,
Плевать в лицо с издёвкой, прочно веря,
Что это долг и путь твой долог - будь смелее!
Ведь среди них так много тех, кому ты нужен,
Кому ты дух воспламенишь и кто разбужен,
Оттого, как твой громкий стих и строчек дюжины
Выстроят замок для души из пепла и стружек
Ступай, но знай, я вложил в тебя жизнь
Всё, что умел и знал против зла и лжи
Ступай, пока я не передумал сам тебя отпускать,
И пока не проснулась мать.
Я буду вспоминать твоё детство потом,
Как с музой-матерью растил тебя день за днём.
Прости за всё: за отцовские слёзы ручьём,
Ступай, и неси себя, людям альбом.
Мы не свидимся снова, нет
Ни через год, ни через сто лет,
Но я знаю, тебе пора в путь,
Звёзды и ветер тебя зовут.
Не смотри мне с укором в глаза:
Ты же должен им всё рассказать.
Мы не свидимся снова, нет,
Ни через год, ни через сто лет.
Мы не свидимся снова, нет
Ни через год, ни через сто лет,
Но я знаю, тебе пора в путь,
Звёзды и ветер тебя зовут.
Не смотри мне с укором в глаза:
Ты же должен им всё рассказать.
Мы не свидимся снова, нет,
Ни через год, ни через сто лет.
Немного грустно и пасмурно,
Поезд уже скоро, и нельзя тебе опаздывать.
Это важно и отмазывать не стал бы.
Толпы всегда будут звать,
Но ты особенный, знай.
Немного провожающих, а встретят все.
Издалека будем смотреть
И от бесед, и от слухов о тебе
Станет лететь молва и о делах твоих
Легенд никто не сможет сломать.
Помни каждые глаза, каждое лицо,
Что оживёт от сказанных тобою слов.
Земля ждёт твоих слов,
В пути есть резон —
Поставить флаг на вершине
И сказать, что ты с самых низов.
Ты вырос здесь, будь примером -
В тебе окрепла моя вера.
Ступай уверенно, но помни берега родные.
Причин остаться не ищем,
Мы попрощались, ты, открыв двери, тихо вышел.
Мы не свидимся снова, нет
Ни через год, ни через сто лет,
Но я знаю, тебе пора в путь,
Звёзды и ветер тебя зовут.
Не смотри мне с укором в глаза:
Ты же должен им всё рассказать.
Мы не свидимся снова, нет,
Ни через год, ни через сто лет.
Мы не свидимся снова, нет
Ни через год, ни через сто лет,
Но я знаю, тебе пора в путь,
Звёзды и ветер тебя зовут.
Не смотри мне с укором в глаза:
Ты же должен им всё рассказать.
Мы не свидимся снова, нет,
Ни через год, ни через сто лет.
Мы не свидимся снова, нет
Ни через год, ни через сто лет,
Но я знаю, тебе пора в путь,
Звёзды и ветер тебя зовут.
Не смотри мне с укором в глаза:
Ты же должен им всё рассказать...

(переклад)

... сто років,
Але я знаю, тобі час у дорогу,
Зірки та вітер тебе звуть.
Не дивись мені з докором у вічі:
Ти ж мусиш їм все розповісти.
Ми не побачимось знову, ні,
Ані через рік, ані через сто років.
Іди, синку, поки смолоскип тобі дарує полум'я
Відверни від мене свій погляд сумний
Я зневажаю всі ці довгі прощання,
Присядемо на дорогу в суворому скупому мовчанні.
Іди, чому бути - того не оминути,
Іди, доки не бачив сліз матері.
Ти не медаль, щоб у мене висіти на шиї
Якщо вже вирішив, давай уже, йди швидше.
Я знаю, вони гнатимуть тебе, ніби звірі,
Спускати собак, жбурляти каміння, цілячись у тем'я,
Плювати в обличчя з глузуванням, міцно вірячи,
Що це обов'язок і шлях твій довгий - будь сміливішим!
Адже серед них так багато тих, кому ти потрібний,
Кому ти дух запалаєш і хто збуджений,
Тому, як твій голосний вірш і рядок дюжини
Вибудують замок для душі з попелу та стружок
Іди, але знай, я вклав у тебе життя
Все, що умів і знав проти зла та брехні
Іди, доки я не передумав сам тебе відпускати,
І поки що не прокинулася мати.
Я згадуватиму твоє дитинство потім,
Як із музою-матір'ю ростив тебе день за днем.
Пробач за все: за батьківські сльози струмком,
Іди, і неси себе, людям альбом.
Ми не побачимось знову, ні
Ні через рік, ні через сто років,
Але я знаю, тобі час у дорогу,
Зірки та вітер тебе звуть.
Не дивись мені з докором у вічі:
Ти ж мусиш їм все розповісти.
Ми не побачимось знову, ні,
Ані через рік, ані через сто років.
Ми не побачимось знову, ні
Ні через рік, ні через сто років,
Але я знаю, тобі час у дорогу,
Зірки та вітер тебе звуть.
Не дивись мені з докором у вічі:
Ти ж мусиш їм все розповісти.
Ми не побачимось знову, ні,
Ані через рік, ані через сто років.
Трохи сумно та похмуро,
Поїзд уже скоро, і не можна спізнюватися.
Це важливо й відмазувати не став би.
Натовпи завжди будуть звати,
Але ти особливий, знай.
Трохи провожаючих, а зустрінуть усі.
Здалеку дивитимемося
І від розмов, і від чуток про тебе
Стане летіти чутка і про твої справи
Легенд ніхто не зможе зламати.
Пам'ятай кожні очі, кожне обличчя,
Що оживе від сказаних тобою слів.
Земля чекає на твої слова,
В дорозі є резон
Поставити прапор на вершині
І сказати, що ти з самих низів.
Ти виріс тут, будь прикладом -
В тобі зміцніла моя віра.
Іди впевнено, але пам'ятай береги рідні.
Причин залишитися не шукаємо,
Ми попрощалися, ти, відчинивши двері, тихо вийшов.
Ми не побачимось знову, ні
Ні через рік, ні через сто років,
Але я знаю, тобі час у дорогу,
Зірки та вітер тебе звуть.
Не дивись мені з докором у вічі:
Ти ж мусиш їм все розповісти.
Ми не побачимось знову, ні,
Ані через рік, ані через сто років.
Ми не побачимось знову, ні
Ні через рік, ні через сто років,
Але я знаю, тобі час у дорогу,
Зірки та вітер тебе звуть.
Не дивись мені з докором у вічі:
Ти ж мусиш їм все розповісти.
Ми не побачимось знову, ні,
Ані через рік, ані через сто років.
Ми не побачимось знову, ні
Ні через рік, ні через сто років,
Але я знаю, тобі час у дорогу,
Зірки та вітер тебе звуть.
Не дивись мені з докором у вічі:
Ти ж мусиш їм все розповісти...