Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Крылья, виконавця - Стас Пьеха. Пісня з альбому 10, у жанрі Русская поп-музыкаДата випуску: 04.10.2013
Лейбл звукозапису: Первое музыкальное
Мова пісні: Російська мова
Крылья(оригінал) |
| Опустошённые тщетной надеждой, |
| Мы — просто пленники собственных грёз, |
| Света лишённые, в Боге невежды, |
| Мчимся среди остывающих звёзд. |
| С утра — привычная гонка по кругу, |
| Дела, заботы, которых не счесть |
| Игра, где мы потеряли друг друга, |
| Скажи, зачем нужна благая весть? |
| Припев: |
| Крылья — сброшены на землю, |
| Мы больше никогда не полетим на свет! |
| И в этой позабытой Господом Вселенной |
| Не надо звать любовь — её здесь больше нет! |
| Мы были нищими, мы были святы, |
| Небо лучилось от нашей любви |
| Но, искушением мира объяты — |
| Мы стали просто чужими людьми: |
| С утра — привычная гонка по кругу, |
| Дела, заботы, которых не счесть |
| Игра, где мы потеряли друг друга, |
| Скажи, зачем нужна благая весть? |
| Припев: |
| Крылья — сброшены на землю, |
| Мы больше никогда не полетим на свет! |
| И в этой позабытой Господом Вселенной |
| Не надо звать любовь — её здесь больше нет! |
| С утра — привычная гонка по кругу, |
| Дела, заботы, которых не счесть |
| Игра, где мы потеряли друг друга, |
| Скажи, зачем нужна благая весть? |
| Припев: |
| Крылья — сброшены на землю, |
| Мы больше никогда не полетим на свет! |
| И в этой позабытой Господом Вселенной |
| Не надо звать любовь — её здесь больше нет! |
| Опустошённые тщетной надеждой, |
| Мы — просто пленники собственных грёз |
| Света лишённые, в Боге невежды, |
| Мчимся среди остывающих звёзд. |
| (переклад) |
| Спустошені марною надією, |
| Ми — просто бранці власних мрій, |
| Світла позбавлені, в Бог невігласів, |
| Мчимо серед зір, що остигають. |
| З ранку — звична гонка по колу, |
| Справи, турботи, яких не порахувати |
| Гра, де ми втратили один одного, |
| Скажи, навіщо потрібна добра звістка? |
| Приспів: |
| Крила — скинуті на землю, |
| Ми більше ніколи не полетимо на світло! |
| І в цьому забутому Господом Всесвіті |
| Не треба звати любов — її більше немає! |
| Ми були бідними, ми були святі, |
| Небо пройшло від нашого кохання |
| Але, спокусою світу охоплені — |
| Ми стали просто чужими людьми: |
| З ранку — звична гонка по колу, |
| Справи, турботи, яких не порахувати |
| Гра, де ми втратили один одного, |
| Скажи, навіщо потрібна добра звістка? |
| Приспів: |
| Крила — скинуті на землю, |
| Ми більше ніколи не полетимо на світло! |
| І в цьому забутому Господом Всесвіті |
| Не треба звати любов — її більше немає! |
| З ранку — звична гонка по колу, |
| Справи, турботи, яких не порахувати |
| Гра, де ми втратили один одного, |
| Скажи, навіщо потрібна добра звістка? |
| Приспів: |
| Крила — скинуті на землю, |
| Ми більше ніколи не полетимо на світло! |
| І в цьому забутому Господом Всесвіті |
| Не треба звати любов — її більше немає! |
| Спустошені марною надією, |
| Ми — просто бранці власних мрій |
| Світла позбавлені, в Бог невігласів, |
| Мчимо серед зір, що остигають. |