| Я сумую...
 | 
| Ти сумуєш...
 | 
| Я сумую...
 | 
| Восени як завжди небо з сивиною,
 | 
| Порожнеча ... Всі перехожі зникли раптом,
 | 
| Містом править негода.
 | 
| Ти сумуєш, і очима сумними
 | 
| Проводжаєш відчайдушних гарних птахів,
 | 
| Тих, що відлітають так далеко.
 
 | 
| Ну що мені зробити, як допомогти тобі його забути,
 | 
| І цей час, що нам довелося разом пережити?
 | 
| Нехай ніч скувала все навколо тугою немислимою,
 | 
| Шумить осінній дощ, він змиє всі сліди.
 
 | 
| Я навчуся тебе кохати, я навчуся кохати,
 | 
| Але щодня тобі я це говоритиму:
 | 
| "Не залишай мене одну, не віддавай мене йому,
 | 
| Про це так благаю!"
 
 | 
| Я сумую...
 | 
| Ти сумуєш...
 | 
| Я сумую...
 
 | 
| З гіркотою розуміємо була внічию зіграна ця партія,
 | 
| І тим більше нас тягне сьогодні один до одного.
 | 
| Півгодини, півгодини до півночі.
 | 
| Ми з тобою, немов дві свічки, згоримо вщент
 | 
| У нескінченності нашого кохання.
 
 | 
| Ну що мені зробити, як допомогти тобі його забути,
 | 
| І цей час, що нам довелося разом пережити?
 | 
| Нехай ніч скувала все навколо тугою немислимою,
 | 
| Шумить осінній дощ, він змиє всі сліди.
 
 | 
| Я навчуся тебе кохати, я навчуся кохати,
 | 
| Але щодня тобі я це говоритиму:
 | 
| "Не залишай мене одну, не віддавай мене йому,
 | 
| Про це я так благаю!" |