| Я сумую...
|
| Ти сумуєш...
|
| Я сумую...
|
| Восени як завжди небо з сивиною,
|
| Порожнеча ... Всі перехожі зникли раптом,
|
| Містом править негода.
|
| Ти сумуєш, і очима сумними
|
| Проводжаєш відчайдушних гарних птахів,
|
| Тих, що відлітають так далеко.
|
| Ну що мені зробити, як допомогти тобі його забути,
|
| І цей час, що нам довелося разом пережити?
|
| Нехай ніч скувала все навколо тугою немислимою,
|
| Шумить осінній дощ, він змиє всі сліди.
|
| Я навчуся тебе кохати, я навчуся кохати,
|
| Але щодня тобі я це говоритиму:
|
| "Не залишай мене одну, не віддавай мене йому,
|
| Про це так благаю!"
|
| Я сумую...
|
| Ти сумуєш...
|
| Я сумую...
|
| З гіркотою розуміємо була внічию зіграна ця партія,
|
| І тим більше нас тягне сьогодні один до одного.
|
| Півгодини, півгодини до півночі.
|
| Ми з тобою, немов дві свічки, згоримо вщент
|
| У нескінченності нашого кохання.
|
| Ну що мені зробити, як допомогти тобі його забути,
|
| І цей час, що нам довелося разом пережити?
|
| Нехай ніч скувала все навколо тугою немислимою,
|
| Шумить осінній дощ, він змиє всі сліди.
|
| Я навчуся тебе кохати, я навчуся кохати,
|
| Але щодня тобі я це говоритиму:
|
| "Не залишай мене одну, не віддавай мене йому,
|
| Про це я так благаю!" |