Переклад тексту пісні Белый танец - София Ротару

Белый танец (оригінал)

Я дарю печальный свой взгляд
Тебе…
Он может все рассказать,
Он должен все объяснить сейчас.
Посмотри, как звезды глядят
С небес.
Им одиноко там,
Они безмолвно кричат.

Легче мне не станет, и тебе не станет,
Но не в этом суть.
Навсегда запомни этот белый танец,
А хочешь — забудь.
Просто я всегда тебя ждала,
Одного тебя всегда ждала,
А сейчас я пришла, я пришла.

Гордость — это самый большой
Костер,
В котором могут сгореть,
В котором наши горят мечты.
Сколько дней, не знаю, прошло
С тех пор,
Когда была твоей,
Когда мы были на «ты»…

Легче мне не станет, и тебе не станет,
Но не в этом суть.
Навсегда запомни этот белый танец,
А хочешь — забудь.
Просто я всегда тебя ждала,
Одного тебя всегда ждала,
А сейчас я пришла, я пришла.

Легче мне не станет, и тебе не станет,
Но не в этом суть.
Навсегда запомни этот белый танец,
А хочешь — забудь.
Просто я всегда тебя ждала,
Одного тебя всегда ждала,
А сейчас
Легче мне не станет, и тебе не станет,
Но не в этом суть.
Навсегда запомни этот белый танец,
А хочешь — забудь.
Просто я всегда тебя ждала,
Одного тебя всегда ждала,
А сейчас я пришла, я пришла.

Белый танец (переклад)

Я дарую тобі свій погляд смутку — як сутінковий дощ;
Тобі…
Він здатен висповідатись до кістки,
Він мусить зараз оголити істину без слів.
Поглянь — зорі з неба вдивляються, як у воду,
З піднебесних глибин.
Вони там приречено самітні,
І крик їхній — німий, мов тінь на стіні.

Легше мені не стане, й тобі не принесе розради,
Та не про це йдеться.
Запам’ятай навіки цей танок у білому світлі,
А чи захочеш — відпусти його у забуття.
Адже я вічно чекала лише тебе,
Єдиного ждала крізь холод і роки,
А тепер я прийшла — я прийшла.

Гордість — це багаття, що вище небесного своду,
Вогнище велетенське,
У ньому згорають живі й нездійсненні надії,
Там наші мрії палають, як паперові крила.
Скільки днів промайнули — не маю лічби,
Відтоді,
Як належала тобі цілком,
Як ми були на “ти”…

Легше мені не стане, й тобі не принесе розради,
Та не про це йдеться.
Запам’ятай навіки цей танок у білому світлі,
А чи захочеш — відпусти його у забуття.
Адже я вічно чекала лише тебе,
Єдиного ждала крізь холод і роки,
А тепер я прийшла — я прийшла.

Легше мені не стане, й тобі не принесе розради,
Та не про це йдеться.
Запам’ятай навіки цей танок у білому світлі,
А чи захочеш — відпусти його у забуття.
Адже я вічно чекала лише тебе,
Єдиного ждала крізь холод і роки,
А тепер
Легше мені не стане, й тобі не принесе розради,
Та не про це йдеться.
Запам’ятай навіки цей танок у білому світлі,
А чи захочеш — відпусти його у забуття.
Адже я вічно чекала лише тебе,
Єдиного ждала крізь холод і роки,
А тепер я прийшла — я прийшла.