| Ти здавався мені дуже високим, коли я був маленьким
|
| Ти був моїм ніжним велетнем, який грав у хованки
|
| Моє серце калатало, коли я чекав
|
| Раді сховатися, але й бути знайденим
|
| Я відчував, що ти сильний, і часом ти мене трохи налякав
|
| Але ти був моїм слухняним конем і килимом рівниною
|
| І я вийшов і пішов у твоїх важких черевиках
|
| Між пагорбами крісел моїми велетенськими кроками
|
| Це було солодко, було дуже солодко
|
| Я це пам’ятаю і кажу тобі
|
| Ти був моїм найбільшим героєм
|
| Ти був першим справжнім другом
|
| Однак ви скоротили перші роки навчання
|
| Ти прийшов додому пізно, а мама завжди була одна
|
| Я раптово прокинувся і все ще чув, як ти кричиш
|
| Ти нервував усе більше й більше й не слухав мене
|
| Іншим разом ти бив мене і свої різкі слова
|
| Вони лише відкрили життя страху
|
| Ти був відсутній і недосяжний
|
| Я ненавидів тебе і кажу тобі
|
| Ти був чорним уві сні
|
| Ти раптом став моїм ворогом
|
| І я ніс твою кров у своїх жилах, як жалобу
|
| Але моє серце все ще любило тебе на зло
|
| А тепер, батьку, я пишу тобі це, як у дитинстві
|
| Як колись ми грали в хованки, щоб знайти один одного
|
| А зараз дійсно дуже холодно
|
| Я плачу, як кажу тобі
|
| На що ти чекаєш?
|
| Санта, якщо ти мій друг
|
| Це було солодко, було дуже солодко
|
| Я зрозумів це і пишу вам
|
| Скільки разів мені доведеться вмирати
|
| Щоб досі відчувати себе живим? |