| Схрестивши ноги, сидячи на кухні у мами
|
| Мого слова не вистачає, і мені подобається, як ти співаєш
|
| І мені подобається, як ви думаєте про прогноз погоди
|
| Бо це літо не триватиме
|
| Вирвані фотографії, шепочуть таємниці вітру
|
| Це битва, яку я не виграю
|
| Ти підеш і я буду знати
|
| Я завдячую тобі всією любов’ю, яку ти показав мені, я заслужив
|
| Золото, якого я вартував
|
| Ви створили мене, як архітектуру
|
| Хлопче, ти розб’єш мені серце, я дозволю тобі
|
| Бо ніхто ніде не знає мене краще за вас
|
| Ваші валізи упаковані, мої слова складені
|
| Вежі в м’якій обкладинці з усім, чого я не скажу
|
| Мрії, які ми коли будили
|
| Тепер твій квиток на потяг захоплює мені дух
|
| Але ти найбільший і найяскравіший, що коли-небудь створювало це місце
|
| І я не можу попросити вас залишитися
|
| Ти підеш і я буду знати
|
| Я завдячую тобі всією любов’ю, яку ти показав мені, я заслужив
|
| Золото, якого я вартував
|
| Ви створили мене, як архітектуру
|
| Хлопче, ти розб’єш мені серце, я дозволю тобі
|
| Бо ніхто ніде не знає мене краще за вас
|
| Тебе позичили, тепер я синій
|
| О, ніхто новий не може бути кращим за вас
|
| Ти підеш і я буду знати
|
| Що я завдячую тобі всією любов’ю, яку ти показав мені, я заслужив
|
| Золото, яке я вартував, о
|
| Ти підеш і я буду знати
|
| Я завдячую тобі всією любов’ю, яку ти показав мені, я заслужив
|
| Золото, якого я вартував
|
| Ви створили мене, як архітектуру
|
| Хлопче, ти розб’єш мені серце, я дозволю тобі
|
| Бо ніхто ніде не знає мене краще за вас |