Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Дом манекенов, виконавця - КняZz.
Дата випуску: 24.09.2014
Мова пісні: Російська мова
Дом манекенов(оригінал) |
Память вновь подвела — |
Все забыл я, плохи дела. |
Каждый день жду гостей, |
Только нет от них вестей. |
В своем доме вижу лишь одни манекены. |
Время замерло как замерли они. |
Припев: |
Не пойму почему манекены вокруг. |
Я теряюсь в догадках, а там за окном |
То ли вымерли все неожиданно вдруг, |
То ли люди обходят невзрачный мой дом. |
Кем я был, кем я стал? |
Сам себе ответ не дал. |
Что в душе прячет мрак? |
Одиночество мой враг. |
Кажется порой не просто так |
Вдруг из тьмы себе я посылаю знак. |
Припев: |
Не пойму почему манекены вокруг. |
Я теряюсь в догадках, а там за окном |
То ли вымерли все неожиданно вдруг, |
То ли люди обходят невзрачный мой дом. |
Не пойму почему манекены вокруг. |
Мое время крадет бремя творческих мук. |
Иногда сниться мне что я создал их сам, |
И что люди они, но не верю я снам. |
Манекены смеются, танцуют, грустят |
Что из старого дома устроил музей. |
И хоть все они так добродушно глядят — |
Не заменят живых настоящих друзей! |
(переклад) |
Пам'ять знову підвела |
Все забув я, погані справи. |
Щодня чекаю на гостей, |
Тільки немає від ніх звісток. |
У своєму будинку бачу лише одні манекени. |
Час завмер як завмерли вони. |
Приспів: |
Не розумію чому манекени навколо. |
Я гублюся в здогадах, а там за вікном |
Чи вимерли всі несподівано раптом, |
Чи люди обходять непоказний мій будинок. |
Ким я був, ким я став? |
Сама собі відповідь не дала. |
Що в душі ховає мороку? |
Самотність мій ворог. |
Здається часом не так просто |
Раптом із темряви я посилаю знак. |
Приспів: |
Не розумію чому манекени навколо. |
Я гублюся в здогадах, а там за вікном |
Чи вимерли всі несподівано раптом, |
Чи люди обходять непоказний мій будинок. |
Не розумію чому манекени навколо. |
Мій час краде тягар творчих мук. |
Іноді снитися мені, що я створив їх сам, |
І що люди вони, але не вірю я снам. |
Манекени сміються, танцюють, сумують |
Що зі старого будинку влаштував музей. |
І хоч усі вони так добродушно дивляться — |
Не замінять живих справжніх друзів! |