| За те, що я прощатися не приїду
|
| Мені не знайти зворотного шляху
|
| До тебе, моє місто, і до могили діда
|
| Мені не знайти серед ночі біле світло
|
| І не підставити під удари спину
|
| Вибач, Баку, тебе сьогодні немає
|
| І не вини тих хто тебе покинув
|
| ПРИСПІВ:
|
| На коліна донечку посаджу
|
| Всю їй правду гірку розповім
|
| Не знайти на батьківщину нам квиток
|
| Більше нашої батьківщини, доню, ні
|
| Не знайти на батьківщину нам квиток
|
| Більше нашої батьківщини, доню, ні
|
| Свій годинник тепер мені не звіряти
|
| З годинами на вокзалі Сабунчинському
|
| І по бульвару більше не гуляти
|
| І не дихати вже повітрям Бакинським
|
| Зникли Хутір і Арменікенд
|
| І немає друзів моїх на Завокзальній
|
| І Завокзальної теж більше немає
|
| І немає Баку, як це не сумно
|
| І Завокзальної теж більше немає
|
| І немає Баку, як це не сумно
|
| ПРИСПІВ
|
| Але в яких не жили б ми городах
|
| Так Боку слухаємо як тоді
|
| Також любимо дружин своїх і дітей
|
| Все одно бакінці ми, хоч убий
|
| Також любимо дружин своїх і дітей
|
| Все одно бакінці ми, хоч убий
|
| Ай, Баку, джан-Баку, на твоєму березі
|
| Було стільки вогнів, жило стільки друзів
|
| Де тепер ви, друзі. |
| А де сам тепер я
|
| Якщо сниться мені Каспій ночами
|
| Ахмедли, гюнашли ми звідти пішли
|
| Ми пішли від того, що вірмени
|
| ПРИСПІВ
|
| Довго ще ми будемо звикати
|
| Довго нас бакинцами зватимуть,
|
| Але на далекому вітряному березі
|
| Померло місто сонячне наш Баку,
|
| Але на далекому вітряному березі
|
| Померло місто сонячний джан-Баку
|
| По землі доля нас розкидала
|
| Насьорбалися горя ми немало
|
| Як у тюрмі живемо на цій волі, мама-джан
|
| Ось яка біженська частка
|
| Як у тюрмі живемо на цій волі, мама-джан
|
| Ось яка біженська частка
|
| Я співаю і хай усі люди знають
|
| Біженців щасливих не буває
|
| Як без крил не літають птахи, мама-джан
|
| Так живуть без батьківщини бакінці
|
| Як без крил не літають птахи, мама-джан
|
| Так живуть без батьківщини бакінці |