| Осінь прийшла в мій будинок, осінь у мій будинок прийшла,
|
| Стало кохання дощем у серці згорівши вщент.
|
| Пам'ятаєш сказала ти: «не ображай мене»,
|
| Ніжний не треба брехні, їй не повірю я.
|
| Птахи летять на південь віддаляючи мрії,
|
| Геть від дощів і завірень у країні де я і ти.
|
| Приспів:
|
| Осінь прийде нечутно в будинок втомлений мій,
|
| Пам'ять закрутить у білому танці нас з тобою.
|
| Ти говориш прощай, я говорю пробач,
|
| Нам ніколи дороги один до одного не знайти.
|
| Вітер у вікно стукає,і шумить листям,
|
| І в тиші я знову чую голос твій.
|
| Ти кажеш: «пробач», я говорю: «прощай»,
|
| Але не забути мені ніжних очей твоїх сум.
|
| Щастя кохання колишньої нам не повернути тепер,
|
| Ну чому ж знову не зачиняю двері.
|
| Знову до тебе біжу крізь пелену дощу,
|
| Щоб виправити те, що не можна змінити.
|
| Птахи летять на південь у серце печаль зберігаючи,
|
| Геть із країни розлук країни де ти і я.
|
| Приспів:
|
| Осінь прийде нечутно в будинок втомлений мій,
|
| Пам'ять закрутить у білому танці нас з тобою.
|
| Ти говориш прощай, я говорю пробач,
|
| Нам ніколи дороги один до одного не знайти.
|
| Вітер у вікно стукає,і шумить листям,
|
| І в тиші я знову чую голос твій.
|
| Ти кажеш: «пробач», я говорю: «прощай»,
|
| Але не забути мені ніжних очей твоїх сум.
|
| Ну ось і все, час прощатися!
|
| Шкода я знаю все могло бути інакше.
|
| Вітер у вікно стукає,і шумить листям,
|
| І в тиші я знову чую голос твій.
|
| Ти кажеш: «пробач», я говорю: «прощай»,
|
| Але не забути мені ніжних очей...
|
| Осінь прийшла в мій будинок, осінь у мій будинок прийшла,
|
| Осінь прийшла до мого дому, осінь до мого будинку прийшла. |