| Літо не літо, зима не зима,
|
| Десь світанки стукають у будинки,
|
| Лише вона в цей час біля вікна.
|
| Сині зірки застигли вдалині,
|
| У порт капітани ведуть кораблі,
|
| І вона чекатиме до ранку...
|
| Приспів:
|
| Вона знову в цей вечір одна,
|
| Про щось тихо сумує біля вікна,
|
| І тільки в небі подруга-місяць
|
| Разом з нею всю ніч без сну.
|
| І мені не заснути до ранку,
|
| І ніколи не дізнається вона,
|
| Що в цей час і на всі часи
|
| Мені, як раніше потрібна вона одна…
|
| Ранок так близько— рукою подати,
|
| Місто прокинеться і незабаром знову
|
| Усі навколо побіжать хто куди… (а-а)
|
| З ними мені теж час йти,
|
| Щоб її зустріти, можливо,
|
| І сказати: (а-а) «Я з тобою назавжди!»
|
| Приспів:
|
| Вона знову в цей вечір одна
|
| Про щось тихо сумує біля вікна,
|
| І тільки в небі подруга-місяць
|
| Разом з нею всю ніч без сну.
|
| І мені не заснути до ранку,
|
| І ніколи не дізнається вона,
|
| Що в цей час і на всі часи
|
| Мені, як раніше потрібна вона одна…
|
| Програш.
|
| Вона знову в цей вечір одна
|
| Про щось тихо сумує біля вікна,
|
| І тільки в небі подруга-місяць
|
| Разом з нею всю ніч без сну.
|
| І мені не заснути до ранку,
|
| І ніколи не дізнається вона,
|
| Що в цей час і на всі часи
|
| Мені, як раніше потрібна вона одна,
|
| Потрібна вона, потрібна одна... Вона одна... |