Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Вальс, посвящённый уставу караульной службы , виконавця - Александр Галич. Пісня з альбому Королева материка, у жанрі Русская авторская песняВальс, посвящённый уставу караульной службы(оригінал) |
| Поколение обреченных! |
| Как недавно — и ох как давно, — |
| Мы любили смешливых девчонок, |
| На протырку ходили в кино. |
| Но задул сорок первого ветер — |
| Вот и стали мы взрослыми вдруг. |
| И вколачивал шкура-ефрейтор |
| В нас премудрость науки наук. |
| О, суконная прелесть устава — |
| И во сне позабыть не моги, |
| Что любое движенье направо |
| Начинается с левой ноги. |
| А потом в разноцветных нашивках |
| Принесли мы гвардейскую стать, |
| И женились на разных паршивках, |
| Чтобы все поскорей наверстать. |
| И по площади Красной, шалея, |
| Мы шагали — со славой на «ты», — |
| Улыбался Он нам с мавзолея, |
| И охрана бросала цветы. |
| Ах, как шаг мы печатали браво, |
| Как легко мы прощали долги!.. |
| Позабыв, что движенье направо |
| Начинается с левой ноги. |
| Что же вы присмирели, задиры?! |
| Не такой нам мечтался удел. |
| Как пошли нас судит дезертиры, |
| Только пух, так сказать, полетел. |
| — Отвечай, солдат, как есть на духу! |
| Отвечай, солдат, как есть на духу! |
| Отвечай, солдат, как есть на духу! |
| Ты кончай, солдат, нести чепуху: |
| Что от Волги, мол, дошел до Белграда, |
| Не искал, мол, ни чинов, ни разживу… |
| Так чего же ты не помер, как надо, |
| Как положено тебе по ранжиру? |
| Еле слышно отвечает солдат, |
| Еле слышно отвечает солдат, |
| Еле слышно отвечает солдат: |
| — Ну, не вышло помереть, виноват. |
| Виноват, что не загнулся от пули, |
| Пуля-дура не в того угодила. |
| Это вроде как с наградами в ПУРе, (*) |
| Вот и пули на меня не хватило! |
| — Все морочишь нас, солдат, стариной?! |
| Все морочишь нас, солдат, стариной! |
| Все морочишь нас, солдат, стариной — |
| Бьешь на жалость, гражданин строевой! |
| Ни деньжат, мол, ни квартирки отдельной, |
| Ничего, мол, нет такого в заводе, |
| И один ты, значит, вроде идейный, |
| А другие, значит, вроде Володи! |
| Ох, лютует прокурор-дезертир! |
| Ох, лютует прокурор-дезертир! |
| Ох, лютует прокурор-дезертир! |
| - |
| Припечатает годкам к десяти! |
| Ах, друзья ж вы мои, дуралеи, — |
| Снова в грязь непроезжих дорог! |
| Заколюченные параллели |
| Преподали нам славных урок — |
| Не делиться с подонками хлеба, |
| Перед лестью не падать ниц |
| И не верить ни в чистое небо, |
| Ни в улыбку сиятельных лиц. |
| Пусть опять нас тетешкает слава, |
| Пусть друзьями назвались враги, — |
| Помним мы, что движенье направо |
| Начинается с левой ноги! |
| (переклад) |
| Покоління приречених! |
| Як недавно — і ох як давно, — |
| Ми любили смішних дівчат, |
| На протирку ходили в кіно. |
| Але задув сорок першого вітер |
| От і стали ми дорослими раптом. |
| І вбивав шкура-єфрейтор |
| У нас премудрість науки наук. |
| О, суконна краса статуту — |
| І во сні забути не моги, |
| Що будь-який рух направо |
| Починається з лівої ноги. |
| А потім у різнокольорових нашивках |
| Принесли ми гвардійську стати, |
| І одружилися на різних паршивках, |
| Щоб усе швидше надолужити. |
| І по площі Червоної, шалея, |
| Ми крокували — зі славою на «ти», — |
| Усміхався Він нам з мавзолею, |
| І охорона кидала квіти. |
| Ах, як крок ми друкували браво, |
| Як легко ми прощали борги! |
| Забувши, що рух праворуч |
| Починається з лівої ноги. |
| Що ви вже присмиріли, задираки?! |
| Не такий нам мріявся спадок. |
| Як пішли нас судить дезертири, |
| Тільки пух, так би мовити, полетів. |
| — Відповідай, солдате, як є на духу! |
| Відповідай, солдате, як є на духу! |
| Відповідай, солдате, як є на духу! |
| Ти кінчай, солдате, нести нісенітницю: |
| Що від Волги, мовляв, дійшов до Белграда, |
| Не шукав, мовляв, нічинів, ні розживу... |
| Тож чого ти не помер, як треба, |
| Як тобі належить за ранжиром? |
| Ледве чутно відповідає солдат, |
| Ледве чутно відповідає солдат, |
| Ледве чутно відповідає солдат: |
| —Ну, не вийшло померти, винний. |
| Винен, що не загнувся від кулі, |
| Куля-дура не того догодила. |
| Це начебто з нагородами в ПУРі, (*) |
| От і кулі на мене не вистачило! |
| — Все морочиш нас, солдат, старовиною?! |
| Все морочиш нас, солдат, старовиною! |
| Все морочиш нас, солдат, старовиною— |
| Б'єш на жаль, громадянин стройовий! |
| Ні гроші, мовляв, ні квартирки окремої, |
| Нічого, мовляв, немає такого в заводі, |
| І один ти, значить, ніби ідейний, |
| А інші, отже, на зразок Володі! |
| Ох, лютує прокурор-дезертир! |
| Ох, лютує прокурор-дезертир! |
| Ох, лютує прокурор-дезертир! |
| - |
| Придрукує рік до десятки! |
| Ах, друзі ж ви мої, дурні, — |
| Знов у грязюку непроїзних доріг! |
| Заколючені паралелі |
| Виклали нам славних урок — |
| Не ділитися з піддонками хліба, |
| Перед лестощами не падати ниць |
| І не вірити ні в чисте небо, |
| Ні посмішку сяючих осіб. |
| Нехай знову нас тітко слава, |
| Нехай друзями назвалися вороги, — |
| Пам'ятаємо ми, що рух праворуч |
| Починається з лівої ноги! |