Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Старательский вальсок, виконавця - Александр Галич. Пісня з альбому Песни об Александрах, у жанрі Русская авторская песняСтарательский вальсок(оригінал) |
| Мы давно называемся взрослыми |
| И не платим мальчишеству дань |
| И за кладом на сказочном острове |
| Не стремимся мы в дальнюю даль |
| Ни в пустыню, ни к полюсу холода, |
| Ни на катере… к этакой матери. |
| Но поскольку молчание — золото. |
| То и мы, безусловно, старатели. |
| Промолчи — попадешь в богачи! |
| Промолчи, промолчи, промолчи! |
| И не веря ни сердцу, ни разуму, |
| Для надежности спрятав глаза, |
| Сколько раз мы молчали по-разному, |
| Но не против, конечно, а за! |
| Где теперь крикуны и печальники? |
| Отшумели и сгинули смолоду… |
| А молчальники вышли в начальники. |
| Потому что молчание — золото. |
| Промолчи — попадешь в первачи! |
| Промолчи, промолчи, промолчи! |
| И теперь, когда стали мы первыми, |
| Нас заела речей маята. |
| Но под всеми словесными перлами |
| Проступает пятном немота. |
| Пусть другие кричат от отчаянья, |
| От обиды, от боли, от голода! |
| Мы-то знаем — доходней молчание, |
| Потому что молчание — золото! |
| Вот как просто попасть в богачи, |
| Вот как просто попасть в первачи, |
| Вот как просто попасть — в палачи: |
| Промолчи, промолчи, промолчи! |
| (переклад) |
| Ми давно називаємося дорослими |
| І не платимо хлопцеві данину |
| І за кладом на казковому острові |
| Не прагнемо ми в далеку далечінь |
| Ні в пустелю, ні до полюсу холоду, |
| Ні на катері... до такої матері. |
| Але оскільки мовчання — золото. |
| То і ми, безумовно, старателі. |
| Промовчи — потрапиш у багатії! |
| Промовчи, промовчи, промовчи! |
| І не вірячи ні серцю, ні розуму, |
| Для надійності сховавши очі, |
| Скільки разів ми мовчали по-різному, |
| Але не проти, звичайно, а за! |
| Де тепер крикуни та печальники? |
| Відшуміли і згинули змолоду… |
| А мовчальники вийшли в начальники. |
| Бо мовчання — золото. |
| Промовчи — потрапиш у перші! |
| Промовчи, промовчи, промовчи! |
| І тепер, коли стали ми першими, |
| Нас заїла промов маята. |
| Але під усім словесним перлом |
| Проступає плямою німота. |
| Нехай інші кричать від відчаю, |
| Від образи, від болю, від голоду! |
| Ми ж знаємо — прибутковіше мовчання, |
| Тому що мовчання — золото! |
| Ось як просто потрапити в багатії, |
| Ось як просто потрапити в первачі, |
| Ось як просто потрапити в кати: |
| Промовчи, промовчи, промовчи! |