| Ну, мене вже давно не було
|
| Час пройшов повз нас
|
| І я знаю, не задовго, поки я прийду додому
|
| Я бачу твоє усміхнене обличчя, я просто не можу стерти
|
| Усі ті добрі старі щасливі дні, коли ми були самотніми
|
| Ну, я йду через гори
|
| Повертаюся додому
|
| Я бачу, як сніг падає на стару добру гірську землю
|
| І я знаю, що це не буде довго, я в твоїх люблячих обіймах
|
| Ми будемо жити разом, і у вас буде краще
|
| А ти і я, а не бачиш?
|
| Жінко, мене давно не було
|
| Бути за тисячу миль від дому
|
| Я знаю, що зробив тобі не так
|
| І я знаю, що це не буде довго
|
| Я у твоїх люблячих обіймах
|
| Жінко, я давно, мене довго не було
|
| Коли я виїхав на цю гірську дорогу
|
| Мені залишилось пройти п’ять миль
|
| Я нючу це старе добро гірське повітря, старі й сосны
|
| І коли вона стояла сама в гарній білій сукні
|
| Я відчув, що старе добре гірське повітря віє вітерцем
|
| Жінко, мене давно не було
|
| Бути за тисячу миль від дому
|
| Я знаю, що зробив тобі не так
|
| І я знаю, що це не буде довго
|
| Я у твоїх люблячих обіймах
|
| Жінко, я давно, мене довго не було |