Переклад тексту пісні Донор - Светлана Копылова

Донор (оригінал)

В одном деревенском приюте
Взорвался случайный снаряд,
Погибли невинные люди
И двое приютских ребят.
И ранило девочку сильно,
Ещё бы чуть-чуть — умерла,
Всё было почти что как в фильме,
И помощь, как в фильме, пришла.
Хирург был из части военной,
С ним — миссионерка-сестра,
И каждый из этой деревни
Сдать кровь был для девочки рад.
Но группы их не совпадали,
И лишь средь приютских ребят,
Что кровь на анализы сдали,
Могли подойти только пять.
Хирург посмотрел на детишек,
Язык их неважно он знал,
Но понят чтоб был и услышан,
Ребятам как мог он сказал
О том, что их друг умирает,
И надо ей кровь перелить,
О том, что друзей не бросают,
И хочется тоже ей жить.
Кто мог бы помочь в этом деле
И кровь свою девочке дать?
Ребята с испугом глядели:
Никто не хотел отдавать.
Один только худенький мальчик
Ручонку вдруг робко поднял
И вот уж иголка маячит
И он свою руку им дал.
Сначала лежал терпеливо,
Тихонечко всхлипнул потом,
Взглянул на врача он тоскливо,
И слёзы полились ручьём.
— Что, больно?
— спросили ребёнка,
Но тот покачал головой.
И вдруг разревелся мальчонка,
Скривив рот обиженный свой
— Тогда почему же ты плачешь?
И понял хирург с его слов:
Все думали так же, как мальчик,
Что надо отдать им всю кровь.
— Зачем ты тогда согласился?
-
Тут врач свои брови поднял.
Мальчишка немного смутился:
— Мы были друзьями, — сказал.

(переклад)

В одному сільському притулку
Вибухнув випадковий снаряд,
Загинули безневинні люди
І двоє приютських хлопців.
І ранило дівчинку сильно,
Ще би трохи-померла,
Все було майже як у фільмі,
І допомога, як у фільмі, прийшла.
Хірург був із частини військової,
З ним — місіонерка-сестра,
І кожен з цього села
Здати кров був для дівчинки радий.
Але групи їх не співпадали,
І тільки серед притулків,
Що кров на аналізи здали,
Могли підійти лише п'ять.
Хірург подивився на дітей,
Мова їх неважливо вона знала,
Але зрозумілий щоб був і почутий,
Хлопцям як міг він сказав
Про те, що їхній друг помирає,
І треба їй кров перелити,
Про те, що друзів не кидають,
І хочеться теж їй жити.
Хто міг би допомогти в цій справі
І кров свою дівчинці дати?
Хлопці з переляком дивилися:
Ніхто не хотів віддавати.
Один тільки худенький хлопчик
Ручанку раптом несміливо підняв
І ось вже голка маячить
І він свою руку їм дав.
Спочатку лежав терпляче,
Тихонечко схлипнув потім,
Поглянув на лікаря він сумно,
І сльози полилися струмком.
— Що, боляче?
— спитали дитину,
Але той похитав головою.
І раптом розплакався хлопчик,
Скрививши рота скривджений свій
— Тоді чому ж ти плачеш?
І зрозумів хірург з його слів:
Усі думали так, як хлопчик,
Що треба віддати їм всю кров.
— Навіщо ти погодився?
-
Тут лікар підняв свої брови.
Хлопчик трохи зніяковів:
— Ми були друзями, — сказав.