Переклад тексту пісні Заплутавшая овца - Светлана Копылова

Заплутавшая овца (оригінал)

1. Я, словно заплутавшая овца,
Что волей злой от пастыря отбилась,
И бродит где-то в сумрачных лесах,
А ведь когда-то с рук его кормилась…
А ведь когда-то с рук его кормилась…
А ведь когда-то, помню, гребешком
Чесал он ей свалявшиеся пряди,
И колокольчик ласковой рукой
Ей надевал, в глаза с любовью глядя…
Ей надевал, в глаза с любовью глядя…
2. Она сказать стеснялась даже «бе»,
Она дышать — и то при нём боялась,
Но тёрла всё ж тайком бока себе,
Чтоб шёрстка поскорей опять свалялась.
Играл он ей на дудочке своей,
Чтоб рядышком была его овечка,
И мне казалось так же, как и ей,
Что это счастье будет длиться вечно…
3. Но наш строптивый нрав не от овцы,
Коль мучаем мы пастырей нещадно…
А нас великодушные отцы
За наши беззакония прощают.
И только мы простить не можем им Пустых обид в сердцах своих незрячих.
Как часто, что имеем — не храним,
А потерявши — горько, горько плачем…
Я словно заплутавшая овца…

(переклад)

1. Я, немов заблукала вівця,
Що волею зла від пастуха відбилася,
І бродить десь у похмурих лісах,
А бо колись з рук його годувалася...
А бо колись з рук його годувалася...
А бо колись, пам'ятаю, гребінцем
Чесав він їй звалювані пасма,
І дзвіночок ласкавою рукою
Їй одягав, в очі з любов'ю дивлячись ...
Їй одягав, в очі з любов'ю дивлячись ...
2. Вона сказати соромилася навіть «бе»,
Вона дихати — і то при ньому боялася,
Але терла все ж потай сторони собі,
Щоб шерсть скоріше знову звалялася.
Грав він на дудці своїй,
Щоб поряд була його овечка,
І мені здавалося так, як і їй,
Що це щастя триватиме вічно?
3. Але наш норовливий характер не від вівці,
Якщо мучаємо ми пастирів нещадно…
А нас великодушні батьки
За наші беззаконня прощають.
І тільки ми пробачити не можемо їм Порожніх образ в серцях своїх незрячих.
Як часто, що маємо — не хранимо,
А втративши — гірко, гірко плачемо...
Я немов заблукала вівця ...