Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Богатый или бедный, виконавця - Светлана Копылова. Дата випуску: 30.09.2008
Мова пісні: Російська мова
Богатый или бедный(оригінал) |
| Отец семьи богатой в деревню сына взял: |
| Пусть мальчик жизнь увидит без иллюзий. |
| Ему хотелось, чтобы сынишка осознал, |
| Насколько могут бедными быть люди. |
| Они пробыли сутки в семье у бедняка, |
| Отец его спросил по возвращеньи, |
| Понравилось ли сыну, и понял ли он, как |
| Бедны бывают люди в наше время. |
| — Понравилось, конечно! |
| — сынишка отвечал. |
| Отец спросил: «Чему ты научился?» |
| — Таких людей хороших я, папа, не встречал, |
| И как они богаты — удивился: |
| У нас одна собака, у них — четыре пса, |
| У нас бассейн, у них — морская бухта, |
| У нас есть сад, у них же — бескрайние леса, |
| И нас мне стало жалко почему-то… |
| Не потому, что светят в саду нам фонари, |
| А их просторы звёзды освещают… |
| Они готовы Бога за всё благодарить, |
| А нам всегда чего-то не хватает… |
| Теперь я знаю, папа, насколько мы бедны! |
| Отец, когда слова услышал эти, — |
| Лишился дара речи и явно приуныл, |
| Но так и не нашёлся, что ответить. |
| А мой отец, касаясь вопросов бытия, |
| Одной молитве учит неизменно: |
| Благодарю за то, что имею в жизни я, |
| И трижды — за всё то, что не имею! |
| (переклад) |
| Батько сім'ї багатої в село сина взяв: |
| Нехай хлопчик побачить життя без ілюзій. |
| Йому хотілося, щоб синочок усвідомив, |
| Наскільки можуть бути бідними люди. |
| Вони пробули добу в сім'ї у бідняка, |
| Батько його запитав після повернення, |
| Сподобалося чи синові, і зрозумів він, як |
| Бідні бувають люди в наш час. |
| — Сподобалося, звичайно! |
| — синець відповідав. |
| Батько запитав: «Чому ти навчився?» |
| — Таких людей добрих я, тату, не зустрічав, |
| І як вони багаті — здивувався: |
| У нас один собака, у них чотири собаки, |
| У нас басейн, у них морська бухта, |
| У нас є сад, у них вже — безкраї ліси, |
| І нас мені стало шкода чомусь... |
| Не потім, що світять у саду нам ліхтарі, |
| А їх простори зірки висвітлюють... |
| Вони готові Богу за все дякувати, |
| А нам завжди чогось не вистачає… |
| Тепер я знаю, тату, наскільки ми бідні! |
| Батьку, коли слова почув ці, — |
| Втратив дар мови і явно зажурився, |
| Але так і не знайшовся, що відповісти. |
| А мій батько, торкаючись питань буття, |
| Однією молитві вчить незмінно: |
| Дякую за то, що маю в життя я, |
| І тричі — за все те, що не маю! |