Переклад тексту пісні Сказка - Сплин

Сказка (оригінал)

Мы шли дорогой горемык искать свою судьбу
В одной деревне на ночлег старик пустил в избу
Мы пили крепкий самогон — хозяин был к нам добр
Река бежала за окном, шумел сосновый бор…
Я пью чуть больше чем могу, но меньше, чем хочу
Когда я пью, я не пою — я не пою, кричу
Hикто мне глотку не заткнет, не запретит мой пляс
Hо тут старик сказал: «Дай я» и начал свой рассказ
Иван был сказочно богат, но не имел детей
Иван накрыл дубовый стол и пригласил гостей
Он переспал с одной вдовой — вдова сказала: «Жди»
Теперь зима, я разрешусь когда пойдут дожди
Иван счастливый захрапел, как красноармейский полк
Он крепко спал, когда во сне ему явился волк
Волк молвил: «Если хочешь дочь — брось голову в огонь,
Захочешь сына — так отдай мне правую ладонь
Hе будь упрямым как осел, будь чистым как слеза,
Hо знай — захочешь обмануть — вдова родит козла»
Сказав все это, волк исчез, Иван открыл глаза —
Вдова лежала на боку, поглаживая зад,
Иван напялил на себя ботинки и трусы,
Запряг трех быстрых вороных и кони понесли
Иван скакал четыре дня к кудыкиной горе
Там на горе жил друг Макар — весь в злате, серебре
Макар служил городовым и пропивал навар
Узнав о Ваниной беде, сказал: «Споймаем тварь»
Они расставили капканы вдоль лесных дорог
Попались лев сова и заяц, но не попался волк
Друзья надыбали жратвы и ринулись в леса
Пока гонялись за волками — кончилась весна…
Иван все лето пил вино, гуляя вдоль болот
Вдова сидела у окна и гладила живот
Однажды августовским днем, заслышав Ванин крик
Вдова схватила керосин и подожгла тростник
То был как есть условный знак — заполыхал пожар
Еще не наступил сентябрь, как прискакал Макар
Макар раздвинул камыши и глянул сквозь огонь,
А там Иван без головы и где его ладонь…
Макар ругнулся «Е-мое», но тихо, не со зла
Вдова не дождалась дождей и родила козла.
С тех пор прошло двенадцать лет, Макар за взятки сел
Козла пустили в огород, и козлик окосел
Иван схоронен у болот — там тихо, ни души
И из груди его растут цветные камыши…
Старик закончил, тихо встал, открыл нам сеновал
Друзья заснули сей же час и только я не спал
Я думал, глядя на луну, что стало со вдовой
Всю ночь сквозь храп моих друзей я слышал волчий вой…

Сказка (переклад)

Ми йшли дорогий бідолаш шукати свою долю
В одному селі на нічліг старий пустив у хату
Ми пили міцну самогонку — господар був до нас добрий
Річка бігла за вікном, шумів сосновий бір.
Я п'ю трохи більше, ніж можу, але менше, ніж хочу
Коли я п'ю, я не співаю – я не співаю, кричу
Ніхто мені горлянку не заткне, не заборонить мій танець
Але тут старий сказав: «Дай я» і почав свою розповідь
Іван був казково багатий, але не мав дітей
Іван накрив дубовий стіл та запросив гостей
Він переспав з однією вдовою - вдова сказала: "Жди"
Тепер зима, я дозволюсь коли підуть дощі
Іван щасливий захропів, як червоноармійський полк
Він міцно спав, коли уві сні йому з'явився вовк
Вовк мовив: «Якщо хочеш дочку - кинь голову у вогонь,
Захочеш сина - так віддай мені праву долоню
Не будь упертим як осел, будь чистим як сльоза,
Hо знай - захочеш обдурити - вдова народить цапа»
Сказавши все це, вовк зник, Іван розплющив очі.
Вдова лежала на боці, погладжуючи зад,
Іван натягнув на себе черевики та труси,
Запряга трьох швидких вороних і коні понесли
Іван скакав чотири дні до кукиної гори
Там на горі жив друг Макар — весь у золоті, сріблі
Макар служив городовим і пропивав навар
Дізнавшись про Ваніне лихо, сказав: «Спіймаємо тварюку»
Вони розставили капкани вздовж лісових доріг.
Попалися лев сова та заєць, але не попався вовк
Друзі набридали жратви і кинулися в ліси
Поки ганялися за вовками — скінчилася весна.
Іван все літо пив вино, гуляючи вздовж боліт
Вдова сиділа біля вікна і гладила живіт.
Якось серпневим днем, почувши Ванін крик
Вдова схопила гас і підпалила очерет.
То був такий умовний знак — запалала пожежа
Ще не настав вересень, як прискакав Макар
Макар розсунув очерети і глянув крізь вогонь,
А там Іван без голови і де його долоня...
Макар лаявся «Е-моє», але тихо, не зі зла
Вдова не дочекалася дощів і народила цапа.
З того часу минуло дванадцять років, Макар за хабарі сів
Козла пустили в город, і козлик окосел
Іван похований біля боліт — там тихо, ані душі
І з грудей його ростуть кольорові очерети.
Старий закінчив, тихо встав, відкрив нам сінок
Друзі заснули зараз же і тільки я не спав
Я думав, дивлячись на місяць, що сталося з вдовою
Всю ніч крізь хропіння моїх друзів я чув вовче виття.