| тож подивись мені в очі,
|
| що ти залишиш після того, як підеш?
|
| такий дорогоцінний
|
| ти отримав те, що прийшов
|
| поки що я думаю, що настав час рухатися далі
|
| коли побачиш
|
| але ці привиди оживають, як вода
|
| і вино, і прогулятися цими вулицями
|
| співати пісні та носити знаки
|
| їм належать ці вулиці
|
| моя спокута триває найкращу частину вічності
|
| у мене не вистачало рук, щоб порахувати гріх, який породжує в мені
|
| не ця ненависть, а самотність залишила мене тут, у цей безлад любові
|
| мої руки просочуються кров’ю ангелів
|
| на бокенових крилах вони впали
|
| чи побачу я розрив дня
|
| вибухнули темні хмари й посипалися потоки дощу
|
| всі ці втрачені ореоли змиваються
|
| голова повисла від сорому, ми несемо тяж, який доводить ме до повзання
|
| ці роки бажання розповісти про десятиліття дзвінків без відповіді
|
| для змін, бо щодня ми ковзнемося й падаємо
|
| ногою, поки були опущені, наші кулаки стискаються в м'яч
|
| мої руки просочуються кров’ю ангелів
|
| на зламаних крилах вони впали
|
| чи побачу я розрив дня
|
| вибухнули темні хмари й посипалися потоки дощу
|
| всі ці втрачені ореоли змиваються
|
| тож подивись мені в очі,
|
| що ти залишиш після того, як підеш?
|
| такий дорогоцінний
|
| ви отримали те, заради чого прийшли, я думаю, що настав час рухатися далі
|
| коли побачиш
|
| але ці привиди оживають, як вода
|
| і вино, і прогулятися цими вулицями
|
| співати пісні та носити знаки
|
| їм належать ці вулиці |