Переклад тексту пісні Ждём - Рем Дигга

Ждём (оригінал)

Я открываю глаза и проверяю пульс, гоняет мускул.
Календарь роняет листы словно неряха мусор.
Нагара нет вкуса, я чую как-будто мне лет 5 а не 100,
Гляньте прошло, побило старый мой кузов.
Устали верить в Иисуса и стали верить в Иисуса.
К самому краю подошла вечерняя туса.
Медленно
Сдулся и повис шар.
Крепись, брат.
Держись там,
Где лишь два слова: «Свобода!»
и «Она».
Медленно тикает стрелка, копирует эхо.
Краса Неля — за Гелик так же программирует сердце.
А ветер поёт об одном — о былом, и нам пускает салют.
Кент смотрит в потолок и курит, и кидает.
Свалю я, нах*р.
Кружит крону и день толкает плечом.
Несётся голову он сломя.
Искрит, сгорает свечой.
Ты знаешь, в этом весь наш мир.
Судьба, сука, без лица.
То для сумм больших пресса, то на руки два кольца, — и думай.
Припев:
Стоит моя провинция.
Застыло время будто среди дня.
Грустит моя провинция, и захватила эта грусть меня.
Горит земля или бела она — молчит и забывает имена.
Горят и потухают имена;
А мы верим и ждём, —
Ждём, верим;
до конца.
Я подниму воротник, птицу я увижу в небе, улыбнусь,
Подожди меня!
Ты где была?
— Птичка, родная.
Видела, что ты летая?
Знаешь ли цену свободы;
Знаешь, как в жизни бывает?
Урока лёгкая рука рубит всё с плеча.
Пацанва молодуху губит с пьяну, с горяча.
Как сам, брат?
Где пропал, и кого с наших встречал?
Знаю, дела, дела, как у меня дела?
Ветер завывает, в соснах разжигает печаль,
Со смеху плакали, веселились и пылала коса.
Я точно знаю, о чём все эти деревья молчат,
Об этих днях, что горят, как угли и не ходят назад.
Призраки дней, сына.
Вижу часто призраки дней, сына.
Пустые в дыме тела их близко ко мне сильно.
Смотрят сквозь меня, куда-то в сторону заката,
Я им жму лапу на прощание, и так же тут жду брата.
Припев:
Стоит моя провинция.
Застыло время будто среди дня.
Грустит моя провинция, и захватила эта грусть меня.
Горит земля или бела она — молчит и забывает имена.
Горят и потухают имена;
Горят и потухают.
Есть один секрет.
Ты его запомни и никому не говори.
«Не верь.
Не бойся и не проси.»
Складываешь два пальца, и перед началом каждого дела
Сходу вспоминаешь эти три правила:
«Не верь.
Не бойся и не проси.»

(переклад)

Я розплющую очі і перевіряю пульс, ганяє м'яз.
Календар упускає листи наче нечупара сміття.
Нагару немає смаку, я чу наче мені років 5 а не 100,
Гляньте минуло, побило старий мій кузов.
Втомилися вірити в Ісуса і стали вірити в Ісуса.
До самого краю підійшла вечірня туса.
Повільно
Здувся і повісив кулю.
Кріпи, брате.
Тримайся там,
Де лише два слова: "Свобода!"
і вона".
Повільно цокає стрілка, копіює відлуння.
Краса Неля — за Гелік так і програмує серце.
А вітер співає про одному — про колишнє, і нам пускає салют.
Кент дивиться в стелю і курить, і кидає.
Звалю я, нах*р.
Кружить крону і день штовхає плечем.
Мчить голову він слам.
Іскрів, згорає свічкою.
Ти знаєш, у цьому весь наш світ.
Доля, сука, без особи.
То для сум великих преса, то на руки два кільця, — і думай.
Приспів:
Стоїть моя провінція.
Застиг час ніби серед дня.
Сумує моя провінція, і захопила цей сум мене.
Горить земля або біла вона—мовчить і забуває імена.
Горять і погасають імена;
А ми віримо і ждемо, —
Чекаємо, віримо;
до кінця.
Я підніму комір, птаха я побачу в небі, посміхнуся,
Зачекай мене!
Ти де була?
— Пташка, рідна.
Бачила, що ти літаючи?
Чи знаєш ціну свободи;
Знаєш, як у житті буває?
Уроку легка рука рубає все з плеча.
Пацанва молодуху губить з п'яну, з гаряча.
Як сам, брате?
Де зник, і кого з наших зустрічав?
Знаю, справи, справи, як у мене справи?
Вітер завиває, в соснах розпалює смуток,
Зі сміху плакали, веселилися і палала коса.
Я точно знаю, про що всі ці дерева мовчать,
Про ці дні, що горять, як вугілля і не ходять назад.
Примари днів, сина.
Бачу часто примари днів, сина.
Порожні в димі тіла їх близько до мене сильно.
Дивляться крізь мене, кудись у бік заходу сонця,
Я м жму лапу на прощання, і так ж тут чекаю брата.
Приспів:
Стоїть моя провінція.
Застиг час ніби серед дня.
Сумує моя провінція, і захопила цей сум мене.
Горить земля або біла вона—мовчить і забуває імена.
Горять і погасають імена;
Горять і погасають.
Є один секрет.
Ти його запам'ятай і нікому не говори.
"Не вір.
Не бійся і не проси.»
Складаєш два пальці, і перед початком кожної справи
Відразу згадуєш ці три правила:
"Не вір.
Не бійся і не проси.»