| Тут немає алей з трояндами, не блищать вулиці гострими газонами,
|
| Вітринами строкатими, висотками-монстрами.
|
| Ріже око паралель і викопати мені за тихою злість, пристрасть, пара, хміль і
|
| Вибору мабуть не було ти знаєш так буває час гладить, люди забувають.
|
| А ще буває так раптом стає гарним навесні лісовий луг.
|
| Поспішають подарувати закохані всі ці квіти, всипати та впасти самим до ніг такої краси.
|
| Ароматом пашить кожен стовбур берези, її немає солодших за смол. |
| Дія, торжество.
|
| Навколо, коли покохав без пам'яті когось, а ще буває торжество приходу.
|
| Люди вільні вирішувати яким нектаром дихати, їм не вправі заважати, але...
|
| Ти мені будь ласка скажи хіба краще раком витрачатися до всіх крім душі моєї?
|
| Там у глушині на дні я… Вона в клубі закінчувати поспішає у фойє прям…
|
| Я напевно не такий, їй не дорогий той спокій, коли поруч засинають гладячи волосся рукою.
|
| Банальні мрії моїми заходами сонця, вона ж б'є в серці своїми вбраннями,
|
| Друзям багатим…
|
| Бл*дями підданими…
|
| Ріже око паралель і випивати мені по тихій злість, пристрасть, пара, хміль та
|
| Барабанами по дну пройде знову вода тала, оплаче ті вінки, що ти потоптала.
|
| Стривай, сильно не поспішай, не лети, не ламай усі сни,
|
| Не біжи не побачивши весни, тієї, що фарбує нам квіти.
|
| Стривай, сильно не поспішай, не лети, не ламай усі сни,
|
| Не біжи не побачивши весни, тієї, що фарбує нам квіти.
|
| Стривай, сильно не поспішай, не лети, не ламай усі сни,
|
| Не біжи не побачивши весни, тієї, що фарбує нам квіти.
|
| Стривай, сильно не поспішай, не лети, не ламай усі сни,
|
| Не біжи не побачивши весни, тієї, що фарбує нам квіти.
|
| Тут немає алей з трояндами, не блищать вулиці гострими газонами, вітринами строкатими... |