| Це там де непотрібна кома,
|
| Де повз будинок сліди кед намальовані знову,
|
| Де забивають наспіх паря,
|
| Те, що молодить і в цей час невидимо нас усіх старить,
|
| Де в омуті пітони душать, душать,
|
| А слабкі теж хочуть їсти, сперечаються не слухаючи, будують і руйнують,
|
| Роєм заблудлим, строєм бездушним,
|
| Адова звістка, не треба лестощі,
|
| У барах пахне трауром і перегаром, аура жерсть, де під шторами
|
| Не світлочутливі зраки, де вічно голодні копи
|
| І их собаки, це там де клеєм пихкають,
|
| А не клеять, бітами б'ють, бітами де грати не вміють,
|
| Де Настини сльози невидимі,
|
| Як натовпи хорти штовхають до смерті це невидимо ми
|
| Де не лякають кути оскалом відразу,
|
| Але багатьох не стало за роки, стали заводи де, валом турбот
|
| І валом наркоти, де пробитий пліт, а навколо стільки води
|
| Де тротуар похмурий, де бордюр небільний,
|
| Дур теремо будинок шкур, що харчуються хмелем.
|
| Через бур, вене входить у кожне кохання з першого куба,
|
| Дур гелем білим, де вічний піт стоп,
|
| Добровільний довічний термін, асфальтових плит
|
| Є двері немає ключа, суть проблеми,
|
| Де провулки мовчать, провулки де німи
|
| Це периметр оповитий шаром пилу,
|
| Як бутон світ маршрут поплутаний або забутий,
|
| Дорогами дворами сплутаний, вихід тут він,
|
| Але прихований, де голови від'їхали
|
| Де всім все до пізди, тут на дорогах мешкають коти,
|
| Кольори начинки труни в безмісячну ніч
|
| Це там де вам не не можуть, а не хочуть допомогти,
|
| Це там де п'ють у садках на паровозах,
|
| Ніс народжує попит, і масу передозів,
|
| Де кричати просто не навіщо, звідки не втекти
|
| І не зробити це притулком |