Переклад тексту пісні Настя - Рем Дигга

Настя (оригінал)

Я перевернул вазу
Меня опять чуть не стошнило им на рыла сразу
В силу спазма боль напряжённого глаза
Всё было так убого, чопорно, грязно
Я перевернул вазу
Меня опять чуть не стошнило им на рыла сразу
В силу спазма боль напряжённого глаза
Всё было так убого, чопорно, грязно
Среди тех утех находится опасно
Чисто залепить глаза пластырем наспех
И я ебал все эти дешёвые басни
Чем не видеть, не слышать, что может быть прекрасней?
Но я ушёл далеко от их страсти
Видимо не той масти, забыл их ипостаси
В своей касте, тогда как в остальных
Вижу лишь никому не нужный почерк свастики
И эту девушку запомнил я иной
Ту, которая дрожала, играла цветами разными
Тело горело девственной виной
И что теперь стало с Настей, с её страстью?
Глаза пропали, тёртые впадины тоски и печали
Рвали мозги на куски и молчали
В клубах барного дыма, опьянев изрядно уж
По щекам текла чёрная тушь
Сергей, Серёженька, то ли приятель, то ли муж
Что-то там про чувства, угу-м, да уж
От вина стало пусто, и проглотила глушь
Настюша, ну же, покушай лучше, там вон же меню ж!
А там глушили водку палевную нераскаянные
Были вбитыми в стулья, свалены в недра сознания
Воняло драмой, не помогали дырявые рамы
Дополняли гамму со стенами слитые дамы
Шарканье стаканов, романтика выцветшей шали
Слепые взгляды, сочащийся гной из шарма
Это было рядом, глаза смотрели в кружки
Какая досада.
Убьём ее пьяными шлюшками!
Досужие мысли, сплетни досужие
Бесконечные обедни кормятся ужином
Картины размыты, распиты тары
Словно стаканы судьбы разбиты, но разлито по-новому с жаром
Вино шептало о старом, я уже думал, спятил что ли?
Не внял во взгляде боли
Глаза из-под волос не глядя кололи
Той весной отрезали обе ноги дяде Коле
Смотрела на маму под потолком
Глотала ком, кричала потом
Умчала потом, отчалила с мечтами и зонтом
Оставила полный печали маленький старенький дом
Слезы стёрты были донельзя, до пыли
Глаза пленили на миг и закрылись, забыли
Ворошить то нельзя как жили
Я видел жилы, как играли скулы, блять, но как-то все-таки жили!
И эту суку я запомнил иной
Другие мысли, фразы, смысл сказанного
Сейчас она была лицом ко мне, но спиной
И что теперь стало с Настей, что за напасти?
Резаные запястья, дырявые вены (вены)
Ампулы слепого счастья
Аура выцвела давно уже (давно)
Сожгли мосты костры разные, места грязные
В смысле, это тут ни при чём, ни о чём?
Она ещё дарила тепло, руками била об стол
Кричала дурочка что, но это было не то
Рожала в сумраке всхлипы
Дышала тяжело, лишала меня показать себя суровым типом,
Но мой взгляд, как враг, был дик
И лишь, когда глотнул коньяк, на миг я обмяк и сник
Мне было просто жалко
Жалко ту коммуналку-свалку, дядь Колину кресло-качалку
Глаза трёхлетнего Миши, в них немой вопрос
Он от рождения не слышал и рождал много слез
Жаль письма брата, одетого в камуфляж
Письма без адресата, жаль этаж
Жаль дом, жаль том, что дописан и закрыт
Долистан и зарыт, и за кулисами унылый Настин вид
Воздух свежий трезвил, да я и не пил-то толком
Летел серым осколком
От четырех сторон, грозивших задавить
Меня встречал перрон, чтобы проводить

Настя (переклад)

Я перевернув вазу
Мене знову мало не знудило їм на рила відразу
В силу спазму біль напруженого ока
Все було так убого, манірно, брудно
Я перевернув вазу
Мене знову мало не знудило їм на рила відразу
В силу спазму біль напруженого ока
Все було так убого, манірно, брудно
Серед тих утіх є небезпечно
Чисто заліпити очі пластиром поспіхом
І я ебал всі ці дешеві байки
Чим не бачити, не чути, що може бути прекраснішим?
Але я пішов далеко від їх пристрасті
Мабуть не той масті, забув їх іпостасі
У своїй касті, тоді як в інших
Бачу лише нікому не потрібний почерк свастики
І цю дівчину запам'ятав я інший
Ту, яка тремтіла, грала різними квітами
Тіло горіло незайманою виною
І що тепер стало з Настею, з її пристрастю?
Очі зникли, терті западини туги і печали
Рвали мізки на шматки і мовчали
У клубах барного диму, сп'янівши неабияк
По щеках текла чорна туш
Сергій, Серьоженько, чи то приятель, чи то чоловік
Щось там про почуття, угу-м, так
Від вина стало порожньо, і проковтнула глуш
Настюша, ну, поїсти краще, там он меню ж!
А там глушили горілку палевну нерозкаяні
Були вбитими в стільці, звалені в надра свідомості
Воняло драмою, не допомагали діряві рами
Доповнювали гаму зі стінами злиті пані
Шаркання склянок, романтика вицвілої шалі
Сліпі погляди, що сочиться гній із шарму
Це було поряд, очі дивилися в кружки
Яка прикрість.
Вб'ємо її п'яними повіями!
Дозвілля думки, плітки пусті
Нескінченні обідні годуються вечерею
Картини розмиті, розпиті тари
Немов склянки долі розбиті, але розлито по-новому зі жаром
Вино шепотіло про старого, я вже думав, збожеволів чи що?
Не прислухався до погляду болю
Очі з-під волосся не дивлячись кололи
Тієї весни відрізали обидві ноги дядькові Колі
Дивилася на маму під стелею
Ковтала грудка, кричала потім
Помчала потім, відчалила з мріями і парасолькою
Залишила повний смутку маленький старенький будинок
Сльози стерті були досі, до пилу
Очі полонили на миттю і закрилися, забули
Ворушити те не можна як жили
Я бачив жили, як грали вилиці, блять, але якось таки жили!
І цю суку я запам'ятав інший
Інші думки, фрази, сенс сказаного
Зараз вона була обличчям до мене, але спиною
І що тепер стало з Настей, що за напасті?
Різані зап'ястя, діряві вени (вени)
Ампули сліпого щастя
Аура вицвіла давно вже (давно)
Спали мости багаття різні, місця брудні
У сенсі, це тут ні при чому, ні про що?
Вона ще дарувала тепло, руками била об стіл.
Кричала дурочка що, але це було не
Народжувала в темряві схлипи
Дихала важко, позбавляла мене показати себе суворим типом,
Але мій погляд, як ворог, був дикий
І тільки, коли ковтнув коньяк, на мить я обм'як і сник
Мені було просто шкода
Шкода ту комуналку-звалище, дядьку Коліну крісло-гойдалку
Очі трирічного Михайла, у них німе питання
Він від народження не чув і народжував багато сліз
Жаль листа брата, одягненого в камуфляж
Листи без адресата, шкода поверх
Жаль будинок, шкода тому, що дописано і закрито
Долістан і заритий, і за кулісами похмурий Настін вигляд
Повітря свіже тверезіло, та я і не пив толком
Летів сірим уламком
Від чотирьох сторін, які погрожували задавити
Мене зустрічав перон, щоб проводити