| Перший Куплет:
|
| Я вранці розплющив очі.
|
| Ліжко порожнє, тепер у ній немає тебе.
|
| Інша картина, без запаху Ніни,
|
| Що ще з тих у плед не впитаний.
|
| Коли стояло все на трьох китах.
|
| І ми сміялися до сліз, нас пре, пизда.
|
| Коли знімала всі ти до трьох.
|
| Кидаючись у мене білизну і я думав все так назавжди
|
| Це сон точно був, текла тоді Кезон терміново, млинець.
|
| Чого за пристрасть, це кохання чи просто фільм?
|
| Тік-так так так час прибрало питання вмить
|
| І китів більше немає трьох, марення все.
|
| Вже риба не та, але я знай, не в образі.
|
| Щоб було за кілька років,
|
| Якщо б я все це не дізнався і не побачив?
|
| Навіщо забував, не хочу згадувати.
|
| Для мене ким ти була
|
| вівтар навік, ніс на руках.
|
| Падав сніг, чекав сліз дурня.
|
| Не палив рукою, не шукав карт твоїх.
|
| Спав дебіл, себе наебал сам пади.
|
| Вдалину сплив, маріман дзвонив: «Як там ти?»
|
| Даремно поспішав додому, дарма вривався дим.
|
| Погано бачать не тільки кроти.
|
| Мабуть, лохом треба бути з тобою тільки так жити
|
| У човні я на Буяну довго я плив
|
| Щоб побачити цей ебаний сором
|
| Потрапив на пожежу, не почувши дим.
|
| Поспішав до тебе не чекав такої біди.
|
| Я малював твоє обличчя в каламутних товщах води.
|
| Скотина ти, скотина ти.
|
| Приспів:
|
| Чого за справи, не, ну, що за хуйня?
|
| Я не можу ніяк повірити очам,
|
| Вони центр вина, сука, люба, як так?
|
| Вистачило ж розуму, паршивий розклад, великі роги.
|
| Краще просто залиш, твоє в пітьмах не для мене.
|
| Чого за справи, не, ну, а за хуйня?
|
| Для кого заплетена зміюка коса?
|
| Я пропоную тобі все розповісти.
|
| Твою вже мати, паршивий розклад, великі роги.
|
| Тут правда одна - ти мені брехала, чума, така повія мені не потрібна.
|
| Другий Куплет:
|
| Значить ось чому не міг спати по ночах,
|
| І малював у темряві я твій стан і нудьгував.
|
| Такий млосний густий той страх втратити тебе.
|
| Страх втратити любов і вогнище.
|
| Знову давно став помічати
|
| Цю низку таємних дивних почав.
|
| Я це відчував, чуєш, у кожному прощанні.
|
| Мовчав важливо кричачи.
|
| Даремно, дорогий, віз додому хустку.
|
| Будинок, вхід якого для мене заріс травою.
|
| Цей паркан не мій, мені тут чуже все.
|
| І скільки пролив сліз і я про кого, братку?
|
| У горлі кому, в спальні шум.
|
| Я піднімався тихо, не вірячи, що так буває.
|
| Але як є, так є, легко вибив двері.
|
| І ви голиком там, привіт, люба.
|
| Приспів:
|
| Чого за справи, не, ну, що за хуйня?
|
| Я не можу ніяк повірити очам,
|
| Вони центр вина, сука, люба, як так?
|
| Вистачило ж розуму, паршивий розклад, великі роги.
|
| Краще просто став твоє в темряві не для мене.
|
| Чого за справи, не, ну, що за хуйня?
|
| Для кого заплетена зміюка коса?
|
| Я пропоную тобі все розповісти.
|
| Твою вже мати, паршивий розклад, великі роги.
|
| Тут правда одна - ти мені брехала, чума, така повія мені не потрібна. |