Переклад тексту пісні Чертополох - Рем Дигга

Чертополох (оригінал)

В городе замело все дороги
И как будто погиб здесь весь люд
К бару потопали ноги немногих,
А мне как не охота туда, где пьют и пьют
Ветровку старую покажет снова тут герой
Издали видно зрак уставший цвета граната
Коли по воле судьбы занесло сюда тропой
Адово ложе раз приняло — значит, выпить тут надо
Вперемешку с солью вода огня мне дарит тепло
И ставит на стол снова барменша мутное стекло
Как и надо, так и травят тостом,
А потом грустим мы про себя о том сложном, но вроде самом простом
Выжатый как лимон
И брошенный небрежно на тарелку, как он
Снова поддержанный кентом, ведь мысли о ком —
Аппарат чей недоступен, он заложен мной тайком, вот дурдом
И, как в пустыне путник, верю, люблю и жду
И, как дурак, купаю в луже мою мечту
И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру
И так обожаю, что прям слов не нахожу
И, как в пустыне путник, верю, люблю и жду
И, как дурак, купаю в луже мою мечту
И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру
И так обожаю, что прям слов не нахожу
Выгреб я с сумки у неё всё до копья
И даже, возможно, знаешь, за горло может прижать, как яд
Кишат так яро мысли, но буду ведь я — не я,
А дурак, ежели чудо моё погубит страшный маг
Вырос сволочью, скотина я — и вынес золото
Играли скулы, но шатаясь, я, движимый голодом
К ломбарду с напарником причалил добро я сдать:
«Артём, братуха, за всё вот это прошу я пять»
Вырыта могила мне была, туда пята вела
И те дела, когда «Мазда» в бок ударила
Кровь потекла изо рта, плюс пена там
Авария.
Дорога.
Крики.
Темнота
Выколите мне веки, Боже мой, ну я куда смотрел?
И посоветуйте, что можно той сказать
Которая в больничной палате у моей кровати
Ад забыла весь и в слезах лезет целовать
И, как в пустыне путник…
В пустыне путник…
…в пустыне путник, верю, люблю и жду
И, как дурак, купаю в луже мою мечту
И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру
И так обожаю, что прям слов не нахожу
И, как в пустыне путник, верю, люблю и жду
И, как дурак, купаю в луже мою мечту
И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру
И так обожаю, что прям слов не нахожу
И, как в пустыне путник, верю, люблю и жду
И, как дурак, купаю в луже мою мечту
И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру
И так обожаю, что прям слов не нахожу

Чертополох (переклад)

У місті замело всі дороги
І ніби загинув тут увесь люд
До бару потопали ноги небагатьох,
А мені як не полювання туди, де п'ють і п'ють
Стару вітровку покаже знову тут герой
Здалеку видно зраду втомленого кольору граната
Коли по волі долі занесло сюди стежкою
Пекло ложе раз прийняло— значить, випити тут треба
Упереміш з|сіллю| вода вогню мені дарує тепло
І ставить на стіл знову барменша каламутне скло
Як і, треба, так і травлять тостом,
А потім сумуємо ми про себе про те складне, але начебто найпростіше
Видавлений як лимон
І кинутий недбало на тарілку, як він
Знову підтриманий кентом, адже думки про кому —
Апарат чий недоступний, він закладений мною потай, ось дурдом
І, як у пустелі мандрівник, вірю, люблю і чекаю
І, як дурень, купаю в лужі мою мрію
І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна
І так обожнюю, що прям слів не знаходжу
І, як у пустелі мандрівник, вірю, люблю і чекаю
І, як дурень, купаю в лужі мою мрію
І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна
І так обожнюю, що прям слів не знаходжу
Вигріб я з сумки у неї все до спису
І навіть, можливо, знаєш, за горло може притиснути, як отрута
Кишать так яро думки, але ж буду я не я,
А дурень, коли чудо моє загубить страшний маг
Виріс сволочею, худоба я і виніс золото
Грали вилиці, але хитаючись, я, рухомий голодом
До ломбарду з напарником причалив добро я здати:
«Артем, братку, за все ось це прошу я п'ять»
Вирита могила мені була, туди п'ята вела
І ті справи, коли «Мазда» в бік вдарила
Кров потекла з рота, плюс піна там
Аварія.
Дорога.
Крики.
Темрява
Виколите мені повіки, Боже мій, ну, я куди дивився?
І порадьте, що можна тій сказати
Яка в лікарняній палаті у моєму ліжку
Пекло забуло все і в сльозах лізе цілувати
І, як у пустелі мандрівник…
У пустелі мандрівник…
…в пустелі подорожній, вірю, люблю і чекаю
І, як дурень, купаю в лужі мою мрію
І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна
І так обожнюю, що прям слів не знаходжу
І, як у пустелі мандрівник, вірю, люблю і чекаю
І, як дурень, купаю в лужі мою мрію
І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна
І так обожнюю, що прям слів не знаходжу
І, як у пустелі мандрівник, вірю, люблю і чекаю
І, як дурень, купаю в лужі мою мрію
І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна
І так обожнюю, що прям слів не знаходжу