| Мене не бачили сумні люди і не побачать, повір.
|
| Убитий, поламаний не мандрівник стану, коли поховає вигляд мої двері.
|
| Так смішний я біля трубки, так це тупо, мабуть, брате, так.
|
| І все прощати мені вчинки за слова, яким безмірно я радий.
|
| Літери рятівники мої, десь засіли всередині.
|
| Заселені слова три під светр.
|
| Ти більше не говори,
|
| І збоку, що таксі вже вдалині.
|
| Мені не треба знати, куди проводить швидше перон.
|
| Розповім про погоду своєю пером.
|
| Про те навіщо я не знаю.
|
| Однією нею відомий, залежний.
|
| Просочене все в окрузі місіс.
|
| Розгадати жалюгідні потуги швидко.
|
| Подруги думки.
|
| Такий не подарує він спокою і не згаснуть іскри.
|
| Це так низменно, так.
|
| Витяг сили всі з мене цей стан.
|
| Диво країн світу.
|
| Я їй богові, бог їй; |
| та монета
|
| Впала на траву, на доріжку.
|
| Як можу, ясність болю, туги, так глушу.
|
| Тону смакує весь солі.
|
| Забудь хоч намисто тут, прошу.
|
| Зігріта
|
| Променями від бога смаглява моя мрія.
|
| Чиста, як сльоза,
|
| Чорниця-краса.
|
| Я слухаю твій шелест, засинаю.
|
| Я їжу, я просто відлітаю.
|
| Я слухаю твій шелест, засинаю.
|
| Запах тіла спливе за тобою.
|
| Захотіла, то тут не мед і не співай.
|
| Біт - мій спокій, шкода і не більше, немає і на кого?
|
| У слід і рукою не обдаруєш, штовхнувши біля дверей кеди ногою.
|
| Це не фільм, бачите як погано ж,
|
| І не допоможе зовсім пройдисвіт фужер.
|
| Немає місця для подиху у душі.
|
| Я тупо німий, не їм сім змін, мен, треба ж.
|
| Та я ж клятву дам, чуєш?
|
| Та я ж п'ядю кожній мовчу, коли дихаєш.
|
| Та дайте ж сили мені стріли звести,
|
| Розібрати всі шляхи, всіх дістати, провести.
|
| На шматки, сука, рвусь.
|
| Пережовую, але боюсь, я боюсь, я боюсь.
|
| Кусаю губу.
|
| Кидаю трубу |