| тут такий вид убогий, тлом бруд
|
| темрява, 33 убитих ліхтаря,
|
| скелети малосімейок, ті що при вітрі кажуть
|
| шепнули що бачили як у калюжі бруду пірнаючи, вранці біг ангел тут,
|
| прямо по цій дорозі, вздовж бардюрів, де шкури про маку труть,
|
| близько півночі,
|
| на лавці нарікаючи на дощ бачили його каламутні укол бичі.
|
| бігом від кварталу до кварталу, бігом...
|
| біг на допомогу в бесовий проклятий богом будинок.
|
| біс потай, там, в обителі цієї без вікон,
|
| беззаконний замут творив, ліз у вогонь.
|
| пер вперед, залишаючи тут кола на калюжах
|
| інші накушані думали глюки до того ж.
|
| пер вперед, минаючи міста мертві притони,
|
| дивилися вслід товариші ті терті катони.
|
| повз пливла інтрига світу,
|
| але зайняла час жига да та бумаги, кривий п'ятак «багбіра»
|
| повз промчала п'ята так жваво, але «кха» паршиво вибачте.
|
| так і спробуй доведи вам тепер.
|
| янгол хто такий? |
| А? |
| Як так подумали і він
|
| він, не гон чи він, не глюковий фон?
|
| і смисл є гадати?
|
| знаєш так з|боку всім нам, від божих ли ступ коливається тепер тут вода,
|
| а там блищали очі
|
| шелестіли пальці під сукнею лагідно і тихо стегон невинних торкаючись.
|
| обернутися б назад,
|
| але полонила так заборону і ноги в сторони розсунула діва каючись.
|
| готуйте шибеницю моралі
|
| цій дамі ближче з нулями багато чисел до особи.
|
| розмінено паперовий мізер на суд майбутній
|
| у налі сила, а на інше всі ми з**ли.
|
| жебрак біт в доважок дійства жінки прогресу
|
| проковтнула сором заповіти подорослішала жваво.
|
| нехай скажуть смуга, нехай скажуть там не за любовом.
|
| ці слова не перекречать співачок барів.
|
| скажи, як нам можна тут усім допомогти?
|
| мусульмани скажуть нам більше не дочку.
|
| заборонений світ липкий як стрибати
|
| місіс все можна розвідати світ порочених стежок не проти
|
| і закинувши голову назад
|
| тискала спину в м'язах, а біс був радий
|
| кусав шию діві, діві кусав соски.
|
| адовий москіт з нею вина насамперед розпив.
|
| лукавий кавалер полонив таки —
|
| рубінові намисто. |
| Золоті розшиті хустки,
|
| знаєш, просто бажаний чужий плід
|
| як і бесу незайманого стогіну музика заповітних нот.
|
| тут темрява - можна поламати очі.
|
| янгол то рвався вперед, потім біг назад.
|
| і куди відвела бісова п'ята дівчинку
|
| тут не в стані ніхто сказати
|
| і біс зміг домовитись
|
| розміняно що на?що? |
| Я готовий втопитися
|
| в одній із нор цих малосімейок
|
| всьому наперекір. |
| ну ж дорога, сміливіше
|
| і вже було чутно біг по драбині,
|
| ангел біг. |
| Поспішав небесний вісник цей.
|
| а час тикало металося.
|
| так стукало серце у нього, у неї, серце, стрибало, стискалося
|
| який жахливий рубікон.
|
| завмерла дама розсунувши ноги в будинку без ікон.
|
| ангел увірвався в квапах,
|
| але було пізно, сміх і ця кров на простирадлах.
|
| кинь їй у сумку не дивлячись, зелених м'ятих 2 листи.
|
| і скажи ка ти мені дядько — чому душа стала порожня? |