Переклад тексту пісні Окно зарастает стеклом - Рада & Терновник

Окно зарастает стеклом (оригінал)

Но окно зарастает стеклом
Здесь всего лишь четыре стены
И когда бы судьба не зашла
Не застанет бревенчатый дом.
Поколение спит сторожей
Поколение спит сторожат
И куда бы судьба не зашла
Непонятные лица лежат.
И куда-то уходит стрела
То ли в землю, то ль в сердце.
Куда?
Резкий запах у старых ворот —
Роза, герань, резеда.
И вода превратилась в янтарь
И застыла на мятом стекле
Рана рваная льдом зарастет
Когда выпадет бешеный снег.
Здесь мгновения нет и весов
На которых отвесили куш
В ожерелье из сбивчивых слов
Наступает великая сушь.
Где же был ты?
Куда занесло
Твою призрачно верную речь?
Но окно прорастает стеклом
И просвета уже не сберечь.
Ранка малая к долгой беде —
Не лечи ее — кровоточи
Пусть прольется по капле везде
Где начало, зачин и почин.
Зачиная великую речь
Не забудь про осколки и сны
Никуда не ходи до весны,
А потом половодьем до встреч.
Это губы в смоле и золе
И застывшее время в игре
И осталось всего ничего
До того чтоб понять и запеть.
И всего-то понять два глотка
И всего-то принять две руки
И всего-то смотреть на закат
Порождая цветы и стихи.
На открытой ладони стекло
Там где птица должна танцевать
И на землю опустится зло
И мы станем его целовать.
Это в памяти странный провал,
А на небе дырявые дни,
А на сердце завал и обвал,
А под сердцем угли да огни.
Неопознанный бьется корабль
Между трех угрожающих скал.
Три сосны, три скалы, три сестры
Третий брат оказался дурак.
Говори ему — не ходи
Пропадешь за пятак, не за так
Говорили ему — уходи
Пусть все видят тебя позади.
Он сказал, что ушел и за ним
Запустили луну и волну
И под морем настигли его
И пустили успешно ко дну.
И по небу гуляли они
И по морю гуляли они
Заметая следы
Зажигая огни.

(переклад)

Але вікно заростає склом
Тут лише чотири стіни
І коли би доля не зайшла
Не застане зроблений з колод будинок.
Покоління спить сторожів
Покоління спить сторожать
І куди би доля не зайшла
Незрозумілі особи лежать.
І кудись йде стріла
Чи то в землю, то в серці.
Куди?
Різкий запах у старих воріт —
Троянда, герань, резеда.
І вода перетворилася на бурштин
І застигла на м'ятому склі
Рана рвана льодом заросте
Коли випаде шалений сніг.
Тут миті немає і ваг
На яких відважили куш
У намисто зі плутаних слів
Настає велика суша.
Де ж був ти?
Куди занесло
Твою примарно правильну мову?
Але вікно проростає склом
І просвіту вже не зберегти.
Ранка мала до довгої біди
Не лечи її — кровоточиві
Нехай проллється по крапі скрізь
Де початок, зачин і почин.
Зачинаючи велику промову
Не забудь про уламки і сни
Нікуди не ходи до весни,
А потім повінь до зустрічей.
Це губи в смолі і золе
І застиглий час у грі
І залишилося всього нічого
До того щоб зрозуміти і заспівати.
І всього зрозуміти два ковтки
І всього прийняти дві руки
І всього дивитись на захід
Породжуючи квіти та вірші.
На відкритій долоні скло
Там де птах повинен танцювати
І на землю опуститься зло
І ми станемо його цілувати.
Це в пам'яті дивний провал,
А на небі діряві дні,
А на серце завал і обвал,
А під серцем вугілля та вогні.
Невідомий б'ється корабель
Між трьома загрозливими скелями.
Три сосни, три скелі, три сестри
Третій брат виявився дурень.
Говори йому — не ходи
Пропадеш за п'ятак, не за так
Говорили йому — йди
Нехай усі бачать тебе позаду.
Він сказав, що пішов і за ним
Запустили місяць і хвилю
І під морем наздогнали його
І пустили успішно до дну.
І по небу гуляли вони
І по морю гуляли вони
Помітаючи сліди
Запалювання вогні.