У Попелюшки багато турбот:
|
Їй треба полити город,
|
І дюжину строкатих латок
|
Їй треба нашити на зад.
|
А фея сказала їй:
|
«О, Попелюшка, будь розумнішим,
|
Соромно бігати в такому вбранні,
|
Коли під боком королівський будинок.
|
Ти зайдеш лише на хвилину
|
І зіграєш роль,
|
І тобі подарує шубку
|
Блакитний король».
|
І загримів бал, тільки-но
|
Сонце закотилося за бугор;
|
І Попелюшки черевик кришталевий
|
Зробив фурор.
|
І були лицарі в екстазі,
|
Готові вилізти з лат;
|
І карлик весь стіл облазив
|
Нігою уминаючи салат.
|
У Попелюшки багато турбот:
|
Їй треба водити хоровод,
|
Їй треба скрізь встигнути,
|
Для всіх посміхатися і заспівати.
|
А блакитний король був ласкавий
|
І говорив не жартома:
|
«Так ти сьогодні просто казка,
|
І ти отримаєш шубку».
|
Надулась Попелюшка добряче,
|
Погляд спрямовувала в порожнечу:
|
«Королю, мені не потрібні нагороди,
|
Мене ти прийняв не за ту».
|
А фея сказала їй:
|
«О, Попелюшка, будь розумнішим,
|
Мораль — незручний вантаж
|
Для тих, чия кишеня порожня».
|
Програш
|
Ранок ніч тіснить уперто,
|
Роз'їдає шубку моль,
|
Виявився грубим хамом
|
Блакитний король.
|
І тепер з одною босою ногою
|
Носиться Попелюшка по світлу,
|
Адже справа її непроста:
|
Залучити негідників до відповіді.
|
У попелюшки багато турбот;
|
Їй щось не везе.
|
Хто б знав, що король, хто б знав,
|
Зазіхне на кришталь.
|
А фея мовчить і мовчить,
|
А Попелюшка ночі не спить.
|
Але той, хто не знав турбот
|
Її ніколи не зрозуміє. |