| Много дивного на свете,
| Багато дивного на світі,
|
| Стоит дверь лишь распахнуть;
| Варто двері лише відчинити;
|
| Подойдите ближе, дети:
| Підійдіть ближче, діти:
|
| Я вам что-то расскажу:
| Я вам щось розповім:
|
| Жили тут двое — горячая кровь,
| Жили тут двоє — гаряча кров,
|
| Неосторожно играли в любовь.
| Необережно грали в любов.
|
| Что-то следов их никак не найти,
| Щось слідів їх ніяк не найти,
|
| Видно с живыми им не по пути.
| Видно з живими ним не по дорозі.
|
| Вдруг кто-то камнем упал с высоты,
| Раптом хтось каменем упав із висоти,
|
| Видно летел он на крыльях мечты.
| Видно летів він на крилах мрії.
|
| Прыгая с крыши мог он не знать,
| Стрибаючи з даху міг він не знати,
|
| Как нелегко научиться летать.
| Як нелегко навчитися літати.
|
| С каждым днем тише нетвердый мой шаг,
| З кожним днем тихіше нетвердий мій крок,
|
| А тело, как клетка, где птицей бьется душа.
| А тіло, як клітка, де птахом б'ється душа.
|
| Вижу, как идет навстречу кто-то в белом и с косой;
| Бачу, як іде назустріч хтось у білому і косою;
|
| Все мы гости в этом мире, пора домой!
| Всі ми гості в цьому світі, час додому!
|
| Дети притихли от песни моей:
| Діти притихли від пісні моєї:
|
| «Дядя, наверное, всех ты умней!
| «Дядько, напевно, всіх ти розумніший!
|
| Мы не хотим ничего упустить,
| Ми не хочемо нічого упустити,
|
| Дядя, скорей, научи же нас жить!
| Дядько, швидше, навчи нас жити!
|
| Дети набросились, стали пытать:
| Діти накинулися, стали катувати:
|
| Ох, если б мог я хоть что-то сказать!
| Ох, якщо б міг я хоч щось сказати!
|
| Пора домой! | Пора додому! |