| Ми брали руками гарячу нитку | 
| І розумне каміння вчили любити нас, | 
| Навчали нас жити, коли над тобою | 
| Дві тисячі років. | 
| Нас вивела в люди річкова вода, | 
| Степова зірка подарувала нам промову. | 
| Ми знали тоді, | 
| Що ми будемо жити вічно. | 
| Приспів: | 
| Ми знали що з вітром завжди по дорозі, | 
| Що сни Атлантиди нас будуть вести | 
| По краю землі, де кожен герой | 
| Нам подарує свій меч. | 
| Ми знали що серце, гаряча нитка, | 
| Навчить мріяти нас, навчить любити, | 
| І не дасть нам забути, | 
| Що ми будемо жити вічно. | 
| Ми гнали ночами крилатих коней, | 
| Вдихаючи відчайдушно магію днів, | 
| Даруючих щастя, коли за плечима | 
| Дві тисячі років. | 
| Ми дійсно знали навіщо і куди | 
| Збігає по серцю свята вода, | 
| Ми знали тоді, | 
| Що ми будемо жити вічно. | 
| Приспів: | 
| Ми знали що з вітром завжди по дорозі, | 
| Що сни Атлантиди нас будуть вести | 
| По краю землі, де кожен герой | 
| Нам подарує свій меч. | 
| Ми знали що серце, гаряча нитка, | 
| Навчить мріяти нас, навчить любити, | 
| І не дасть нам забути, | 
| Що ми будемо жити вічно. | 
| Програш | 
| Ми знали що з вітром завжди по дорозі, | 
| Що сни Атлантиди нас будуть вести | 
| По краю землі, де кожен герой | 
| Нам подарує свій меч. | 
| Ми знали що серце, гаряча нитка, | 
| Навчить мріяти нас, навчить любити, | 
| І не дасть нам забути, | 
| Що ми будемо жити вічно. |