| Ми брали руками гарячу нитку
|
| І розумне каміння вчили любити нас,
|
| Навчали нас жити, коли над тобою
|
| Дві тисячі років.
|
| Нас вивела в люди річкова вода,
|
| Степова зірка подарувала нам промову.
|
| Ми знали тоді,
|
| Що ми будемо жити вічно.
|
| Приспів:
|
| Ми знали що з вітром завжди по дорозі,
|
| Що сни Атлантиди нас будуть вести
|
| По краю землі, де кожен герой
|
| Нам подарує свій меч.
|
| Ми знали що серце, гаряча нитка,
|
| Навчить мріяти нас, навчить любити,
|
| І не дасть нам забути,
|
| Що ми будемо жити вічно.
|
| Ми гнали ночами крилатих коней,
|
| Вдихаючи відчайдушно магію днів,
|
| Даруючих щастя, коли за плечима
|
| Дві тисячі років.
|
| Ми дійсно знали навіщо і куди
|
| Збігає по серцю свята вода,
|
| Ми знали тоді,
|
| Що ми будемо жити вічно.
|
| Приспів:
|
| Ми знали що з вітром завжди по дорозі,
|
| Що сни Атлантиди нас будуть вести
|
| По краю землі, де кожен герой
|
| Нам подарує свій меч.
|
| Ми знали що серце, гаряча нитка,
|
| Навчить мріяти нас, навчить любити,
|
| І не дасть нам забути,
|
| Що ми будемо жити вічно.
|
| Програш
|
| Ми знали що з вітром завжди по дорозі,
|
| Що сни Атлантиди нас будуть вести
|
| По краю землі, де кожен герой
|
| Нам подарує свій меч.
|
| Ми знали що серце, гаряча нитка,
|
| Навчить мріяти нас, навчить любити,
|
| І не дасть нам забути,
|
| Що ми будемо жити вічно. |