Переклад тексту пісні Цветы в джакузи - Павел Кашин

Цветы в джакузи (оригінал)

Что жизнь чрезмерно коротка и мы в объятьях тупика.
Слова остались на столе, часы повисли на нуле,
В окне застывшая звезда, под ней чужие города.
Пустые дни, пустой перрон и я опять всхожу на трон,
А за спиною мнётся Брут, все обязательно умрут.
Я на «анко» читаю стих, а зал безветренен и тих,
И я ору до хрипоты, а в этом зале плачешь ты
Мы как цветы в джакузи, увянем медленно в спиртном.
Из глубины аллюзий я не скажу лишь об одном, —
Как я в последней сцене, играя, вспоминал о нас,
И, как спокойный гений, я умирал в последний раз
И мы бываем недобры, мы убиваем вне игры,
И на устах горят слова о том, что ты была права.
Что мы сгорим как мотыльки, летая наперегонки,
И нас с тобой нельзя винить, сгорая сложно полюбить.
И снова жизнь — пустой перрон, и мир порядком искривлён,
И вновь Кальпурния и Брут, и все зачем-то молча врут,
Я умираю и на бис готов упасть, но чей-то визг,
И я не вижу с высоты, но где-то в зале плачешь ты
Мы как цветы в джакузи, увянем медленно в спиртном.
Из глубины аллюзий я не скажу лишь об одном, —
Как я в последней сцене, играя, вспоминал о нас,
И, как спокойный гений, я умирал в последний раз

(переклад)

Що життя надмірно коротке і ми в обіймах глухого кута.
Слова залишилися на столі, годинник повис на нулі,
У вікні застигла зірка, під нею чужі міста.
Порожні дні, порожній перон і я знову схожу натрон,
А за спиною мнеться Брут, всі обов'язково помруть.
Я на «анко» читаю вірш, а зал безвітряний і тих,
І я ору до хрипоті, а в цьому залі плачеш ти
Ми як квіти в джакузі, зав'янемо повільно в спиртному.
З глибини алюзій я не скажу лише про одному, —
Як я в останній сцені, граючи, згадував про нас,
І, як спокійний геній, я вмирав в останній раз
І ми буємо недобрі, ми вбиваємо поза грою,
І на вустах горять слова про те, що ти мала рацію.
Що ми згоримо як метелики, літаючи наввипередки,
І нас із тобою не можна звинувачувати, згоряючи складно полюбити.
І знову життя — порожній перон, і світ порядком викривлений,
І знову Кальпурнія і Брут, і все навіщось мовчки брешуть,
Я вмираю і на біс готовий впасти, але чийсь вереск,
І я не бачу з висоти, але десь у залі плачеш ти
Ми як квіти в джакузі, зав'янемо повільно в спиртному.
З глибини алюзій я не скажу лише про одному, —
Як я в останній сцені, граючи, згадував про нас,
І, як спокійний геній, я вмирав в останній раз