| Твою струну едва задев неразличимым беглым взглядом,
| Твою струну ледь зачепивши невиразним побіжним поглядом,
|
| И я уже не то чтоб рядом, а я и есть тот самый нерв.
| І я уже не що щоб поруч, а я і є той самий нерв.
|
| И тонкой лаской родника я проникаю в эти руки,
| І тонкою пестощами джерела я проникаю в ці руки,
|
| Ах если б знать, какие муки мне принесёт твоя река.
| Ах якщо б знати, які муки мені принесе твоя річка.
|
| И мы взлетаем, мы парим, не разбирая под ногами,
| І ми злітаємо, ми паримо, не розбираючи під ногами,
|
| И мир увенчанный рогами, ах, он не нов — ваш новый Рим.
| І світ увінчаний рогами, ах, він не новий— ваш новий Рим.
|
| И мы, плескаясь в облаках, уже не чувствуем тревоги,
| І ми, плескаючись в хмарах, вже не відчуваємо тривоги,
|
| Мы так спокойны, будто боги согрели нас в своих руках.
| Ми так спокійні, ніби боги зігріли нас у своїх руках.
|
| И вязкой краской на висок уже стекает наша радость,
| І в'язкою фарбою на скроню вже стікає наша радість,
|
| И я уже не то, чтоб рядом, а я и есть тот ручеёк. | І я уже не то, щоб поруч, а я і є той струмок. |