Переклад тексту пісні Пурпурный ветер - Павел Кашин

Пурпурный ветер (оригінал)

Город сегодня ждёт пурпурный ветер,
Если кто не придёт, я не в ответе.
Сердце моё войдёт в форсажный ритм,
Сердце растопит лёд, расплавит битум
И вольёт слова в твоё пустое сердце.
Припев:
Встань здесь, руки врозь, так чтоб взгляд упёрся в стену,
Встань и смотри насквозь.
Поднимайся постепенно,
Силой мысли, силой слов, силе тяжести назло
И на зависть всем одну тебя на небо занесло.
Сто метров над землёй — здесь совсем другие птицы,
Сто метров над землёй — глянь внизу пустые лица.
И горбатый и рябой рвёт тельняшку, рвётся в бой,
В этом городе так много тех, кто хочет быть тобой.
Город горит в огне тупого гнева,
Бредит, как в полусне, и гадит в небо.
Вялый и злой народ, он хочет крыльев,
Небо его не ждёт, но всё же вылей рифмы
И слова в его пустое сердце.
Припев:
Встань здесь, руки врозь, так чтоб взгляд упёрся в стену,
Встань и смотри насквозь.
Поднимайся постепенно,
Силой мысли, силой слов, силе тяжести назло
И на зависть всем одну тебя на небо занесло.
Сто метров над землёй — здесь совсем другие птицы,
Сто метров над землёй — глянь внизу пустые лица.
И горбатый и рябой рвёт тельняшку, рвётся в бой,
В этом городе так много тех, кто хочет быть тобой.

(переклад)

Місто сьогодні чекає пурпуровий вітер,
Якщо хтось не прийде, я не у відповіді.
Серце моє увійде в форсажний ритм,
Серце розтопить лід, розплавить бітум
І вільне слова у твоє порожнє серце.
Приспів:
Встань тут, руки нарізно, так щоб погляд уперся в стену,
Встань і дивися наскрізь.
Піднімайся поступово,
Силою думки, силою слів, силою тяжкості на зло
І на заздрість усім одну тебе на небо занесло.
Сто метрів над землею — тут зовсім інші птахи,
Сто метрів над землею— глянь унизу порожні обличчя.
І горбатий і рябий рве тільник, рветься в бій,
У цьому місті так багато тих, хто хоче бути тобою.
Місто горить у огні тупого гніву,
Марить, як у напівні, і гадить у небо.
Млявий і злий народ, він хоче крил,
Небо його не жде, але все ж вилий рими
І слова в його порожнє серце.
Приспів:
Встань тут, руки нарізно, так щоб погляд уперся в стену,
Встань і дивися наскрізь.
Піднімайся поступово,
Силою думки, силою слів, силою тяжкості на зло
І на заздрість усім одну тебе на небо занесло.
Сто метрів над землею — тут зовсім інші птахи,
Сто метрів над землею— глянь унизу порожні обличчя.
І горбатий і рябий рве тільник, рветься в бій,
У цьому місті так багато тих, хто хоче бути тобою.