| По осеннему асфальту разбегались жемчуга-
| По осінньому асфальту розбігалися перли-
|
| Это будущий февраль так обозначил берега.
| Це майбутній лютий так позначив береги.
|
| И с поломанным зонтом я изгибался на мосту —
| І з зламаним парасолькою я згинався на мосту —
|
| нецелованный фантом любви, забытый на посту.
| нецілований фантом кохання, забутий на посту.
|
| Я искал в себе спасенья, окунаясь с головой
| Я шукав у собі порятунку, поринаючи з головою
|
| в тишину «Седьмого неба"над осеннею Москвой.
| в тишу «Сьомого неба» над осінньою Москвою.
|
| Я искал в себе спасенья над осеннею Москвой.
| Я шукав у собі порятунку над осінньою Москвою.
|
| Сквозь меня ходили люди без сердечного огня.
| Крізь мене люди ходили без серцевого вогню.
|
| В их глазах — коль ты не любишь — не задерживай меня!
| В их очах — якщо ти не любиш — не затримуй мене!
|
| И, сутулясь, исчезали в предрасстрельной тишине,
| І, сутулячись, зникали в передрозстрільній тиші,
|
| оставляя мокрый след на обескровленной луне.
| залишаючи мокрий слід на знекровленому місяці.
|
| Я искал от них спасенья, окунаясь с головой
| Я шукав від них порятунку, поринаючи з головою
|
| в тишину «Седьмого неба"над осеннею Москвой.
| в тишу «Сьомого неба» над осінньою Москвою.
|
| Я искал от них спасенья над осеннею Москвой.
| Я шукав від них порятунку над осінньою Москвою.
|
| Время вышло, и застыло, и упало с высоты.
| Час вийшов, і застиг, і впав з висоти.
|
| Безнадёжная усталость, сквозь меня шагала ты Не с пивной — а где-то рядом, два крыла, побитых градом,
| Безнадійна втома, крізь мене крокувала ти Не з пивної — а десь поруч, два крила, побиті градом,
|
| волочились по фасадам, не теряя красоты.
| волочилися по фасадах, не втрачаючи краси.
|
| Я нашёл в тебе спасенье, окунувшись с головой
| Я знайшов у тебе порятунок, поринувши з головою
|
| в тишину «Седьмого неба"над осеннею Москвой.
| в тишу «Сьомого неба» над осінньою Москвою.
|
| В тишину «Седьмого неба"над осеннею Москвой… | В тишу «Сьомого неба» над осінньою Москвою. |