Переклад тексту пісні Гладиатор - Павел Кашин

Гладиатор (оригінал)

Мы, как серая одежда, промокая под дождём,
Чего-то ждём, чего-то ждём, чего-то ждём.
Словно бледная надежда, как её ни назови,
Как пенька отсыреваем без любви.
Припев:
И ежедневная тревога
В нас прорастает, как полынь.
На позаброшенной дороге,
Где вороньё, куда ни кинь.
Где всё потеряно в тумане,
Тебя не ищет чей-то взгляд.
Тебя никто нигде не манит,
Тебе никто нигде не рад.
И в доме плесень и забвенье,
И холод, сколько ни топи.
Где всё разбросано, как звенья
Тобой разорванной цепи.
Проигрыш
Это скверная привычка заводить себе друзей,
Как гладиатор по дороге в Колизей.
Наши имена потонут в водах праздничных аллей,
Как имена неутонувших кораблей.
Припев:
И ежедневная тревога
В нас прорастает, как полынь.
На позаброшенной дороге,
Где вороньё, куда ни кинь.
Где всё потеряно в тумане,
Тебя не ищет чей-то взгляд.
Тебя никто нигде не манит,
Тебе никто нигде не рад.
И в доме плесень и забвенье,
И холод, сколько ни топи.
Где всё разбросано, как звенья
Тобой разорванной цепи.
Мы, как серая одежда, промокая под дождём,
Чего-то ждём, чего-то ждём, чего-то ждём…

(переклад)

Ми, як сірий одяг, промокаючи під дощем,
Чогось чекаємо, чогось чекаємо, чогось чекаємо.
Неначе бліда надія, як її ні назви,
Як пенька відволожуємося без кохання.
Приспів:
І щоденна тривога
У нас проростає, як полин.
На закинутій дорозі,
Де вороння, куди не кинь.
Де все втрачено в тумані,
Тебе не шукає чийсь погляд.
Тебе ніхто ніде не вабить,
Тобі ніхто ніде не радий.
І в будинку цвіль і забуття,
І холод, скільки не топи.
Де все розкидано, як ланки
Тобою розірваного ланцюга.
Програш
Це погана звичка заводити собі друзів,
Як гладіатор по дорозі в Колізей.
Наші імена потонуть у водах святкових алей,
Як імена невгамовних кораблів.
Приспів:
І щоденна тривога
У нас проростає, як полин.
На закинутій дорозі,
Де вороння, куди не кинь.
Де все втрачено в тумані,
Тебе не шукає чийсь погляд.
Тебе ніхто ніде не вабить,
Тобі ніхто ніде не радий.
І в будинку цвіль і забуття,
І холод, скільки не топи.
Де все розкидано, як ланки
Тобою розірваного ланцюга.
Ми, як сірий одяг, промокаючи під дощем,
Чогось чекаємо, чогось чекаємо, чогось чекаємо.