| Чи справедливо сказати, що мене заманили?
|
| Тоді нескінченними відволіканнями та ще красивішими атракціонами
|
| Або, ще справедливіше, за власним бажанням
|
| Чи краще звинувачувати в цьому знайомому безладі
|
| Я зробив знову
|
| Тож я зрозумів би, якби у вас не вистачило терпіння
|
| І я б розумів, якби у мене не було шансів
|
| І милосердя Твоє щоранку нові
|
| Тож дозвольте мені прокинутися разом із світанком
|
| Коли музика закінчується, чи так, здається
|
| Тоді дозвольте мені заспівати нову пісню, старі речі зникли
|
| Кожного дня це правда, Ти робиш усі Свої милосердя новими
|
| Залишилася відстань між Сходом і Заходом
|
| Це як далеко Ви б зайшли , щоб забути свій борг
|
| І кинуті в море злі шляхи в мені
|
| У вас ніколи не буде можливості вимитися на пісок
|
| Тож я зрозумів би, якщо Ви змусите мене платити
|
| І я знову зрозумів би лежати в ліжку, яке застелив
|
| Твоє милосердя нове кожного ранку
|
| Тож дозвольте мені прокинутися разом із світанком
|
| Коли музика закінчується, чи так, здається
|
| Дозвольте мені заспівати нову пісню, старі речі зникли
|
| Кожного дня це правда, Ти робиш усі Свої милосердя новими
|
| Сходить сонце на кожного з нас
|
| Пішла, пішла, зникла провина і сором, що знав Твоє ім’я
|
| Твоє милосердя нове кожного ранку
|
| Тож дозвольте мені прокинутися разом із світанком
|
| Коли музика закінчується, чи так, здається
|
| Дозвольте мені заспівати нову пісню, старі речі зникли
|
| Кожного дня це правда, Ти робиш усі Свої милосердя новими |